Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Рівно рік минув з події, яка облетіла увесь світ — українські захисники звільнили місто Лиман, що на Донеччині. Населений пункт був стратегічно важливим, адже це важливий транспортний вузол у Донецькій області.
Історію про деокупацію Лиману, планування операції, перебіг бойових дій та емоції, які переживали наші десантники під час встановлення українського прапора над міською радою, ексклюзивно захисники розповіли для АрміяInform.
— Після звільнення декількох тимчасово окупованих селищ Донеччини ми почали планувати операцію зі звільнення Лиману в декілька етапів. Першочерговим завданням було зайти у сам населений пункт, тим самим створити плацдарм для подальшого просування. Коли побратими одного з підрозділів виконали поставлене завдання, ми вже могли далі просуватися штурмовими групами та підрозділами, які здійснювали стабілізаційні дії, — розповідає десантник Євгеній.
Про те, як українські захисники заходили в саме місто, розповів штурмовик Руслан.
— Ми заїжджали колоною. Наші аеророзвідники побачили, що в лісовій місцевості окупанти ховають техніку, тому наш танк почав відпрацьовувати по ній. Після успішного виконання цього завдання наш підрозділ поділився на дві групи. Одна штурмова група заходила на цивільній об’єкт, а група прикриття здійснювала стабілізаційні дії, — говорить захисник Руслан.
Після декількох безпосередніх боїв з ворогом, окупанти почали відступати, кидаючи техніку та озброєння.
— Завдяки нашим аеророзвідникам нам дуже смішно було спостерігати за тим, як противник швидко починав виносити з домівок цивільного населення туалети і тому подібне, — згадує десантник Ілля і продовжує. — Ворог навіть не проводив так швидко евакуацію своїх поранених, як «рятував» побутові речі наших людей. Коли ми потім заходили в такі будинки, де проживали окупанти, то там був тільки бруд та купи сміття… Де вони справляли свої природні потреби, там і спали. Напевно, для них це звичайна справа: перетворювати все в бруд та сміття. Одне слово, вони намагалися зробити «русскій мір», до якого вони звикли.
За словами командира роти Владислава, коли противник зрозумів, що перебуває майже в повному оточенні, вони намагалися дуже швидко покинути місто, залишаючи невеликі групи «лнр та днр».
— Головна помилка окупантів полягає в їхній надії на свою авіацію та артилерію. Ворог вважає, що вогнева підтримка може їх врятувати. Коли ми прорвали окупаційну лінії оборони, то виявилося, що їхня арта взагалі не є ефективною, а самі військовослужбовці рф діють типово та непомірковано, — наголошує командир роти Владислав.
Десантник Денис розповів про емоції, які виникли у нього після того, як вони з побратимами скинули російські ганчірки з будівлі міської ради та встановили український стяг.
— Коли ми вже були тут, на центральній площі, то в душі у кожного вирували просто нереальні емоції. Місцеве населення виходило до нас, дякували… Такі моменти складно передати словами, якщо не відчував їх, але це, безумовно, мотивує йти тільки вперед, — додав захисник Денис.
Фото та відео авторів
