Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Кримський півострів справляє враження неприступної фортеці. Зусібіч оточений морем, він сполучається з материком лише у трьох місцях: Перекопським перешийком — неширокою смугою суходолу, яка у найвужчому місці сягає близько 7 км, мостом в районі Чонгара та довжелезною (115 км) й вузькою (від 270 м до 7,5 км) Арабатською Стрілкою — піщаною косою на схід від Криму, яка відділяє Сиваш від Азовського моря.
Утім, враження кримської неприступності є абсолютно хибним — за останні близько 250 років модерної історії півостровом заволодівали всі, хто ставив собі таке завдання, мав достатні ресурси та був достатньо вправним і наполегливим. Українські ж козаки вперше достеменно переконалися в цьому ще 375 років тому, коли у травні — на початку червня 1628 року прийшли на допомогу кримському хану Мехмеду ІІІ Ґераю і його брату калзі Шагіну Ґераю. Розгромивши їхнього ворога — ватажка Буджацької орди бея Кан-Темира — запорожці зробили неочікуване відкриття щодо вразливості півострова та слабкості його захисників.
Спостереження козаків щодо Криму зафіксували у своїх донесеннях Степан Тарбєєв та Іван Басов — двоє московських посланців, які саме під ту пору перебували на півострові. Запорожці, за словами дипломатів, були вражені тим, що Крим насправді «гірший за село», бо у ньому немає жодних фортець, «кримські люди» воювати не вміють, а потрапити на півострів можна непоміченими як суходолом, так і морем.
…теперво де мы Крым проведали, прежде сего мы не ведали, чаели, что Крым крепкое место и крымские люди бойцы, ажно-де Крым хуже деревни и крымские люди худы битца не умеют … вперед де Крым Божий да наш будет; в Крыме никаких крепостей нет и прити в Крым водою и сухим путем без вести мочно, а моря от Бакчисарай близко, из Бакчисарай видет на моря, на лета де мы придем половина морем, а другою половиною конми на Перекоп сухим путем и Крым де пришед возьмем… (Отписки в посольский приказ из Крыма находившихся тамо российских посланников Тарбеева и Басова, присыланныя с разными гонцами, тут же и отпуски государевых к ним грамот // Савелов Л. М. Из истории сношений Москвы с Крымом при царе Михаиле Федоровиче: посольство С. И. Тарбеева в Крым, 1626–1628 гг. Симферополь, 1906. С. 98).
Ці давні спостереження запорожців не втратили свого значення до сьогодні — за останні два з половиною століття ніхто з тих, кому доводилось обороняти півострів проти мотивованого і цілеспрямованого противника, не зміг його утримати. Особливо показовою була доля Криму під час революційних подій 1917–1921 років, коли він кілька разів переходив з рук в руки. Та й під час Другої світової війни 1939–1945 років, що вермахт 1941 року, що червона армія 1944 року впевнено заволоділи півостровом, нехай і після важких та виснажливих боїв.
Воєнні кампанії ХХ століття переконливо засвідчили, що Кримський півострів аж ніяк не можна вважати неприступною фортецею. Відносно надійно обороняти його можна лише за двох умов — надійного контролю на достатньо значну глибину над прилеглим суходолом материка та твердого панування на морі. У разі, якщо хоча б одна із цих умов порушується, півострів стає вразливим і з міцної твердині перетворюється на пастку для військ, змушених його захищати.
читайте також:
Зараз російський чорноморський флот уже був змушений покинути північну та західну частину Чорного моря, що робить півострів вразливим для висадки десанту на західному узбережжі. Одночасно ЗСУ наближаються до Кримського півострова з півночі, і з моменту, коли лінія російської оборони пройде менше, ніж за 40 км до морського узбережжя, Чонгару та Перекопу, долю Криму буде остаточно визначено.
«Ми прийдемо половина морем, а половина кіньми на Перекоп сухим шляхом і Крим, прийшовши, візьмемо» — передбачали 375 років тому українські козаки. Вже тоді вони цілком тверезо оцінювали обороноспроможність півострова і наперед знали, що в майбутньому «Крим Божий та наш буде».
