Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Унікальне дослідження досвіду українських ветеранів та ветеранок, які захищають власну країну і повертаються до цивільного життя, відбулось у рамках Програми реінтеграції ветеранів.
Ветеран Хаб та IREX почали роботу над дослідженням ще у 2020 році. Вони зібрали історії ветеранів, ветеранок і спробували простою мовою пояснити: що буває після повернення з війни, доки сама війна ще триває. У дослідженні описано етапи шляху і представлено їх у вигляді мапи. Під час роботи було проведено 60 інтерв’ю, з них 39 увійшли до дослідження. Респондентами стали 31 ветеран і 3 ветеранки у віці від 25 до 63 років, які проходили службу в умовах бойових дій в АТО/ООС з 2014 по 2021 рік, тобто до широкомасштабного вторгнення. Це ветерани з Києва, Дніпра та Вінниці, знайомі з Veteran Hub.
Дослідники вивчали досвід ветеранів після служби, етапи адаптації, визначали, як проєктувати доцільну підтримку та розподіляти її за життєвими етапами. Під час роботи аналітики виявили лише позитивну траєкторію шляху — коли ветерани попри труднощі зуміли побудувати гідне цивільне життя. Тож висловились за необхідність провести додаткове дослідження, щоб визначити досвід тих, чий шлях був іншим і не з їхньої вини.
Після закінчення служби (з різних причин) ветерани проходять непрості етапи: початок цивільного життя, віднайдення себе самого, піклування про себе, вкорінення. На кожному етапі, тривалість яких є суто індивідуальною, але дослідники обережно називають термін 1,5-3 роки, ветерани стикаються з численними викликами. Зокрема, це і вирішення проблем зі здоров’ям, оформлення пільг і статусів, працевлаштування, психологічна адаптація, неможливість повноцінно відпочити тощо.
— Якщо ми хочемо, щоб нинішні ветерани і ветеранки через двадцять-тридцять років жили добрим життям, ми вже зараз маємо подбати, щоб у них були достатні ресурси і підтримка. Це наша відповідальність перед людьми, які зараз нас захищають, ми повинні дати їм всі можливості, щоб вони відбудували гідне життя самі для себе, — наголосила засновниця та голова правління у Veteran Hub Івона Костина.
На етапі вкорінення, який починається в середньому через три роки після завершення служби, у випадку позитивної траєкторії шляху, ветерани мають більш розширений горизонт планування, більш комфортно почуваються щодо власної ідентичності, дбають про інших, займаються роботою, що приносить задоволення.
Водночас дослідники підсумували, що:
· війна це частина життя воїна, але не все життя;
· військова служба має тривалий вплив на добробут і життя ветеранів;
· повернення до цивільного життя потребує часу;
· ветерани йдуть своїм шляхом самостійно, але не наодинці;
· вони повертаються передусім до людей — у громади, організації, спільноти.
— Коли відбувається повернення, людина знову з воїна має трансформуватись і з усім, що вона набула під час служби, з бойовим досвідом, влитись в цивільне життя. Цей досвід залишається з людиною на все життя, тому коли ідентичність воїна переходить в ідентичність ветерана, важливо ідентифікувати себе знову з цивільними, повернутися успішно і мати комфортне життя. Варто пам’ятати, що це не буде просто цивільна людина, вона матиме ідентичність ветерана, — зазначила головна аналітикиня у Veteran Hub Катерина Скороход.
Ветерани, які взяли участь у дослідженні, були готові стати знову на захист країни — наголосили організатори.
— Важливо, що більшість ветеранів, з якими ми спілкувались, перебували в оперативному резерві. Останнє з інтерв’ю відбулося 21 лютого 2022 року — за декілька днів до широкомасштабного вторгнення. Ми зафіксували, що люди готувались до вторгнення, були внутрішньо готові повернутись на службу. Вони думали про свою долю в цьому процесі, про те що їм доведеться знову пройти той шлях ветерана, про який ми розповідаємо, коли їхня служба завершиться повторно, — зазначила Івона Костина.
За її словами, люди, які залишатимуться в оперативному резерві відрізнятимуться від тих, які ніколи не продовжать службу. Їхній шлях відбуватиметься під тиском можливості повторної служби і це може впливати на те, як вони інтегруватимуться. Це викликало у респондентів велику тривогу в цивільному житті та не готовність вкорінятися.
Дослідження має на меті зафіксувати можливі шляхи повернення ветеранів та ветеранок з війни і скоординувати роботу тих, хто дбає про них. За прогнозами Мінекономіки кількість ветеранів після війни сягатиме приблизно 1,7 млн, натомість Мінветеранів називає ймовірну цифру 5 млн, що включає ветеранів, членів їхніх сімей та родин полеглих воїнів. Автори дослідження сповідаються, що висновки дослідження та рекомендації стануть основою для державної ветеранської політики та створення ефективної системи підтримки ветеранів російсько-української війни.
