Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Унікальне дослідження досвіду українських ветеранів та ветеранок, які захищають власну країну і повертаються до цивільного життя, відбулось у рамках Програми реінтеграції ветеранів.
Ветеран Хаб та IREX почали роботу над дослідженням ще у 2020 році. Вони зібрали історії ветеранів, ветеранок і спробували простою мовою пояснити: що буває після повернення з війни, доки сама війна ще триває. У дослідженні описано етапи шляху і представлено їх у вигляді мапи. Під час роботи було проведено 60 інтерв’ю, з них 39 увійшли до дослідження. Респондентами стали 31 ветеран і 3 ветеранки у віці від 25 до 63 років, які проходили службу в умовах бойових дій в АТО/ООС з 2014 по 2021 рік, тобто до широкомасштабного вторгнення. Це ветерани з Києва, Дніпра та Вінниці, знайомі з Veteran Hub.
Дослідники вивчали досвід ветеранів після служби, етапи адаптації, визначали, як проєктувати доцільну підтримку та розподіляти її за життєвими етапами. Під час роботи аналітики виявили лише позитивну траєкторію шляху — коли ветерани попри труднощі зуміли побудувати гідне цивільне життя. Тож висловились за необхідність провести додаткове дослідження, щоб визначити досвід тих, чий шлях був іншим і не з їхньої вини.
Після закінчення служби (з різних причин) ветерани проходять непрості етапи: початок цивільного життя, віднайдення себе самого, піклування про себе, вкорінення. На кожному етапі, тривалість яких є суто індивідуальною, але дослідники обережно називають термін 1,5-3 роки, ветерани стикаються з численними викликами. Зокрема, це і вирішення проблем зі здоров’ям, оформлення пільг і статусів, працевлаштування, психологічна адаптація, неможливість повноцінно відпочити тощо.
— Якщо ми хочемо, щоб нинішні ветерани і ветеранки через двадцять-тридцять років жили добрим життям, ми вже зараз маємо подбати, щоб у них були достатні ресурси і підтримка. Це наша відповідальність перед людьми, які зараз нас захищають, ми повинні дати їм всі можливості, щоб вони відбудували гідне життя самі для себе, — наголосила засновниця та голова правління у Veteran Hub Івона Костина.
На етапі вкорінення, який починається в середньому через три роки після завершення служби, у випадку позитивної траєкторії шляху, ветерани мають більш розширений горизонт планування, більш комфортно почуваються щодо власної ідентичності, дбають про інших, займаються роботою, що приносить задоволення.
Водночас дослідники підсумували, що:
· війна це частина життя воїна, але не все життя;
· військова служба має тривалий вплив на добробут і життя ветеранів;
· повернення до цивільного життя потребує часу;
· ветерани йдуть своїм шляхом самостійно, але не наодинці;
· вони повертаються передусім до людей — у громади, організації, спільноти.
— Коли відбувається повернення, людина знову з воїна має трансформуватись і з усім, що вона набула під час служби, з бойовим досвідом, влитись в цивільне життя. Цей досвід залишається з людиною на все життя, тому коли ідентичність воїна переходить в ідентичність ветерана, важливо ідентифікувати себе знову з цивільними, повернутися успішно і мати комфортне життя. Варто пам’ятати, що це не буде просто цивільна людина, вона матиме ідентичність ветерана, — зазначила головна аналітикиня у Veteran Hub Катерина Скороход.
Ветерани, які взяли участь у дослідженні, були готові стати знову на захист країни — наголосили організатори.
— Важливо, що більшість ветеранів, з якими ми спілкувались, перебували в оперативному резерві. Останнє з інтерв’ю відбулося 21 лютого 2022 року — за декілька днів до широкомасштабного вторгнення. Ми зафіксували, що люди готувались до вторгнення, були внутрішньо готові повернутись на службу. Вони думали про свою долю в цьому процесі, про те що їм доведеться знову пройти той шлях ветерана, про який ми розповідаємо, коли їхня служба завершиться повторно, — зазначила Івона Костина.
За її словами, люди, які залишатимуться в оперативному резерві відрізнятимуться від тих, які ніколи не продовжать службу. Їхній шлях відбуватиметься під тиском можливості повторної служби і це може впливати на те, як вони інтегруватимуться. Це викликало у респондентів велику тривогу в цивільному житті та не готовність вкорінятися.
Дослідження має на меті зафіксувати можливі шляхи повернення ветеранів та ветеранок з війни і скоординувати роботу тих, хто дбає про них. За прогнозами Мінекономіки кількість ветеранів після війни сягатиме приблизно 1,7 млн, натомість Мінветеранів називає ймовірну цифру 5 млн, що включає ветеранів, членів їхніх сімей та родин полеглих воїнів. Автори дослідження сповідаються, що висновки дослідження та рекомендації стануть основою для державної ветеранської політики та створення ефективної системи підтримки ветеранів російсько-української війни.
