Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Сили спеціальних операцій ЗСУ відзвітували про втрати росіян внаслідок удару по штабу чорноморського флоту рф. Серед 34 загиблих російських офіцерів був командувач чорноморського флоту російської федерації адмірал віктор соколов.
Народився майбутній адмірал 1962 року в молдовському місті Бендери, яке на той час належало до складу Молдовської рср, а нині контролюється невизнаною державою придністров’я.
Після закінчення в 1985 році вищого військово-морського училища імені м. в. фрунзе він служив на тихоокеанському флоті, командував тральщиками, підвищував кваліфікацію, аж доки не дослужився під середину 2010-х років спочатку до заступника командувача (2006–2010), а від 2010 року і командувача приморської флотилії різнорідних сил тихоокеанського флоту (2010–2012).
Згодом соколов служив командувачем кольської флотилії, був заступником командувача північного флоту російської федерації, а від 2020 року — начальником військово-морської академії вмф рф у санкт-петербурзі. Фінальною точкою його кар’єри стало отримання чину адмірала 6 червня 2023 року та призначення командувачем чорноморського флоту рф 14 вересня 2023 року. Прослужити на новій посаді соколов спромігся заледве кілька днів — 23 вересня 2023 року в результаті українського ракетного удару по будівлі штабу чорноморського флоту рф у Севастополі його було ліквідовано.
Ще один цікавий факт, пов’язаний із ліквідацією адмірала віктора соколова, — він став першим російським командувачем флоту, який загинув під час бойових дій за останні майже 120 років. Його попередником у цьому переліку став віцеадмірал степан макаров, загиблий під час російсько-японської війни 1904–1905 років. 13 квітня 1904 року флагман першої тихоокеанської ескадри російського флоту броненосець «пєтропавловск» підірвався на японській міні поблизу Порт-Артура і затонув.
Загибель віцеадмірала степана макарова, який перебував на борту «петропавловска», якого справедливо вважали найкращим тогочасним російським флотоводцем, стала болючим ударом для російського флоту й російського суспільства. Звістка про затоплення флагмана ескадри і загибель досвідченого військового офіцера приголомшила як російських обивателів, так і представників еліти. «Звістка про загибель адмірала макарова, усвідомлення, що для флоту та росії — це незамінна втрата… — все це було таким ударом, сліди якого навряд чи колись могли би стертися з пам’яті», — писав у спогадах великий князь кірілл владімірович.
Невиразні уявлення про те, що війна йде зовсім не за планом, а переможні реляції, які намагалась згодовувати пропаганда, не відповідають дійсності, почали поволі переростати у впевненість, у суспільстві ширились антивоєнні настрої. До початку революції 1905–1907 років лишались лічені місяці.
Попри намагання рашистської пропаганди приховувати чи применшувати втрати, нині в російській федерації відбуваються подібні процеси. Потоплення флагмана чорноморського флоту ракетного крейсера «москва» і загибель командувача чорноморського флоту адмірала віктора соколова є надто болючими ударами, щоб вони залишились непоміченими. Вони переконливо свідчать, що росія неспроможна перемогти Україну й укотре нагадують про аналогії з російсько-японською війною.
Тоді війна, яку росія починала, сподіваючись на швидку переможну кампанію, завершилась ганебною російською поразкою. Таким самим буде і результат сучасної агресії проти України.
