Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Десантник на псевдо «Док» з перших днів широкомасштабного вторгнення росіян покинув улюблену роботу за кордоном та разом зі старшим братом повернувся в Україну, аби встати на захист рідної країни. З того часу він жодного разу не пошкодував про свій вибір. Нині хлопець разом зі своїми бойовими побратимами боронить Мар’їнку.
— У цивільному житті я чотири роки жив в Іспанії, тривалий час в Італії та рік у Перу. Коли в цій південноамериканській країні дізнався про широкомасштабне вторгнення, не роздумуючи повернувся з братом додому, — розповідає «Док». — Пройшов відповідну підготовку та потрапив на службу до однієї з десантно-штурмових бригад. У підрозділі обійняв посаду бойового медика взводу.
За час служби молодий десантник швидко опанував тонкощі роботи на передовій. Він неодноразово, ризикуючи власним життям, витягував поранених побратимів. Також під час ворожих обстрілів двічі був поранений. Зараз він виконує обов’язки головного медика роти. Постійно навчає молодих воїнів не втрачати над собою контроль у разі поранення.
— На нашому напрямку дуже складна ситуація. Противник постійно веде обстріли наших позицій, намагаючись захопити Мар’їнку. Найбільше обстрілів зранку та вдень. Поранення у наших захисників переважно кульові та осколкові, — зазначає «Док». — Були випадки, коли в стресових ситуаціях люди не могли надати допомогу побратиму чи собі й в результаті цього стікали кров’ю. Хоча всі шанси врятуватися були.
За словами десантника, під обстрілом максимум є можливість зупинити кровотечу та накласти турнікет. Далі необхідно пораненого відтягнути в найближче укриття і там оглянути на наявність інших поранень. Часто їх не відразу можна виявити. Після цього, за можливості, вже необхідно провести евакуацію пораненого у тиловий медзаклад.
— Не завжди є можливість дістатися до пораненого, тому треную побратимів вміло надавати собі допомогу, доки їх не заберуть з позиції. Навчаю хлопців базових питань: як накласти турнікет, зупинити кровотечу, в яких випадках можна вколоти знеболювальне. Постійно перевіряю їхні аптечки, щоб були повністю укомплектовані. Ба більше, щоразу їм наголошую, щоб мали при собі не менше ніж три турнікети. У більшості випадків від цього залежить їхнє життя, — підсумовує «Док».
Фото автора
