Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Нещодавно ми опублікували першу частину розмови з очільником Грузинського легіону Мамукою Мамулашвілі. У другій частині інтерв’ю авторка матеріалу говорила з представником славетної грузинської нації про участь Легіону у війні України проти росії, чому навесні минулого року росіяни пішли з Київщини, зробивши «жест доброї волі», чи буде перемога на боці України і що для цього потрібно…
— Мамука, чому ви приїхали воювати проти росії на боці українців? Це ж не ваша війна?
— Свого часу українці нам допомогли. Ви врятували понад 50 тисяч мирного населення в Абхазії. Річ у тім, що коли вже Абхазія практично була здана (десь 70 відсотків її населення, це були етнічні грузини в Абхазії), українці військовими кораблями та вертольотами вивезли основну частину грузин, врятувавши їх від знищення. Крім того, ви дуже допомогли у 2008 році системами ППО, спеціалістами ППО, бо в Грузії цей напрям не був розвинений.
— Коли був створений ваш батальйон?
— У квітні 2014 року. Тоді до України разом зі мною приїхали 10 офіцерів грузинської армії. Ми практично одразу підключилися до тренінгів української армії.
— Яке у вас звання?
— Ті звання, які ми маємо в Грузії, недійсні в українській армії. У мене звання лейтенанта, але відновити його в Україні неможливо, тому всі іноземці, які приїхали сюди, — рядові.
— Тобто у Вас контракт із ЗСУ?
— Так, звісно.
— З чого почався бойовий шлях вашого підрозділу? Ваші підлеглі були громадяни Грузії чи етнічні грузини, що мешкають на території України?
— Я б сказав, що в нас зовсім не було грузинів, які живуть в Україні. Це були ті, хто приїхав, усі хлопці були з Грузії.
Ми почали навчати українські підрозділи прямо на лінії фронту. Це відбувалося одночасно з бойовими діями — тобто ми й воювали. Саме тоді були перші наші загиблі в цій війні.
— На яких напрямках ви воювали?
— На Луганському — Щастя, Станиця Луганська, Луганський аеропорт тощо.
— Де ваш підрозділ зустрів 24 лютого 2022 року?
— У Гостомельському аеропорту. Ми були першими, хто зустрів російські вертольоти. Було доволі складно, тому що в нас не було необхідної амуніції, необхідного озброєння, яке б могло нищити повітряну техніку. Єдине, що ми могли, — лише використовувати стрілецьку зброю, відстрілювати тих, хто висаджувався з російських бортів. Десь годин за 5 підійшло підкріплення, і ми поїхали для отримання амуніції. Повернулися в той район бойових дій, але вже на інші позиції…
У подальшому воювали по всій Київщині, потім основні наші сили були перекинуті на Запорізький напрямок. На даний момент ми присутні майже на всій лінії фронту — Харківська, Запорізька, Херсонська області…
— На вашу думку, чому в квітні 2022-го російські війська пішли з Київщини, зробивши, так би мовити, «жест доброї волі»?
— росіяни не робили «жест доброї волі», вони просто потрапили в оточення. Якби вони не відступили, то вже за 2 тижні були б повністю знищені українською армією. І вони це дуже добре розуміли.
— А оцей «жест доброї волі» окупантів — успішно спланована операція чи щось інше?
— Це була успішно спланована операція Генштабу і прагнення хлопців та дівчат добити росіян. Навіть якщо б із зброї було лише каміння — вони б не здалися! Це воля українського народу!
— Стосовно нашої волі… Ви вважаєте, що слова Дудаєва «росія зникне, коли зійде українське сонце», є пророчими?
— Так, це були пророчі слова. Українці — найбільший народ в колишньому радянському союзі після росії. І росія завжди користувалася меншістю народів, щоб їх покарати. Але це не було і не буде у випадку України.
— Незважаючи на те, що нас все ж таки в рази менше?
— Так, українців менше. Але росіяни — слабка нація. Давайте пригадаємо співвідношення росіян і грузинів під час війни в Абхазії: 150 млн проти 3,5 млн. Але Грузія протрималася приблизно 1,5 року — одна, без усілякої допомоги, без постачання зброї.
— Мамука, особисто ви очікували широкомасштабного вторгнення росіян?
— Так, очікував. Це загальна психологія імперії: якщо пройтися історією — коли імперія не збільшується, вона розпадається. Саме через цей принцип росія повинна була почати війну. Це знаємо не тільки ми, це знає і путін…
Тому за три місяці до вторгнення ми почали свій курс для цивільних. Якраз навчали пересічних людей, як поводитися під час авіаційних та артилерійських ударів. Багато хто до цього часу дякує — ми навчили тоді близько 20 тис. людей.
— Наскільки сильна російська армія?
— Спочатку якість військових була кращою, на сьогоднішній день — основна маса людей, які мали якийсь бойовий досвід, — знищена. Але їх набагато більше, ніж нас.
— На вашу думку, що потрібно Україні для перемоги?
— Ракети ATACMS. Вчора у мене був прямий зв’язок із сенатором США, в конференції брали участь до 15 високопосадовців. І я прямо сказав: «Якщо ви дійсно хочете побачити якісь зміни на фронті, то передайте Україні 1000 ATACMS, і через тиждень ви ці зміни побачите!»
Це сучасна технологія, яка може бити на відстань до 300 км. Крім того, її складно засікти і знищити системами ППО. ATACMS може відіграти ключову роль у цій війні.
Впевнений, дуже скоро Україна отримає АТАСМS — я бачу ознаки. Плюс у мене є контакт з людьми, які ухвалюють такі рішення.
— Про щось мрієте після того, як Україна переможе?
— Не знаю, адже для нас, Грузинського легіону, ця війна не закінчується в Україні. Ми продовжимо виборювати незалежність Грузії.
— Мамука, дякую за розмову!
Фото Харківський Медіа Хаб
