Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України, щороку 15 вересня в українському війську відзначають День фахівців військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту Збройних Сил України.
Війна триває і залишається абсолютно реальною можливість застосування рф терористичних нападів та диверсій із застосуванням зброї масового ураження. Крім того, Україна має величезну кількість вразливих до атак об’єктів, напади на які можуть спровокувати величезні лиха для держави в цілому, і становити потенційну загрозу для мирного населення. В умовах непередбачуваних дій ворога в цій сфері особливо важливою стає роль фахівців сил радіаційного, хімічного, біологічного захисту (скорочено РХБЗ). Від їхньої професійної діяльності, вчасно ідентифікаційної хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної (скорочено ХБРЯ) загрози, залежить багато. Про особливості їхньої роботи кореспонденту АрміяInform розповів начальник служби РХБЗ відділу сил підтримки повітряного командування «Південь» підполковник Сергій Смірнов.
— Перш за все зазначу, що до кола наших обов’язків входить планування, організація та загальна координація виконання заходів радіаційного, хімічного та біологічного захисту в повітряному командуванні «Південь». До основних завдань ХБРЯ захисту входить оцінювання обстановки, ведення розвідки хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного зараження, проведення спеціальної обробки військ та посилення захисту військ і об’єктів із застосуванням аерозолів. Також серед інших завдань — ліквідація наслідків природного та техногенного характеру, якщо такі є, та РХБ розвідка. Наші підрозділи завжди готові до виконання завдань з проведення спеціальної обробки, — розповідає офіцер.
Оскільки Україна воює з росією — державою-терористом, то, відповідно, роль служби РХБЗ зросла в рази. Особливо, якщо враховувати, що з перших днів широкомасштабного вторгнення рф вчинила ряд безглуздих дій — спочатку захопила Чорнобильську АЕС, потім Запорізьку АЕС. Крім того, ворог постійно проводить ядерний шантаж і над українцями нависає загроза порушення норм як радіаційної, так і пожежної безпеки на цих об’єктах. І підрозділи РХБЗ знаходяться в постійній готовності.
— Дуже часто ворог закидає з дронів хлорпікринові гранати. Тому всі розуміють, що в районах виконання бойових дій у кожного мають бути засоби індивідуального захисту. На початку війни ми мали певний відсоток забезпечення новітніми засобами, але не досить високий. Наразі керівництво докладає всіх зусиль, щоб забезпечити наших воїнів такими засобами в як найбільшій кількості. Зокрема, у нас з’явилися нові американські протигази М50, які дуже добре захищають від бойових отруйних речовин, таких, як зарин, зоман, VX, хлорциан, фосген, дифосген та інших, а також сильнодійних отруйних речовин, таких, як аміак, хлор, — говорить підполковник Сергій Смірнов.
За його словами, підрозділи РХБЗ на сьогодні повною мірою забезпечені новітніми засобами радіаційної та хімічної розвідки, спеціальними машинами як для розвідки, так і для обробки зон ураження.
Крім того, українські військові регулярно проходять підготовку із застосування засобів індивідуального захисту.
— Нещодавно проводили технічну підгонку протигазів за допомогою навчальної бойової отруйної речовини хлорпікрин. Як це відбувалося? Ми ставили намет, робили встановлену концентрацію хлорпікрину за допомогою розпилювача і запускали туди по 10-15 осіб. Вони там по 2-3 хвилини робили вправи: присідання, повороти тулуба, голови. Якщо подразнень нема — значить протигаз готовий до роботи. Це дійсно дуже важливе питання на сьогодні, — пояснює офіцер.
За його словами, міжнародні партнери розуміють, що нам, окрім новітнього озброєння, потрібні й сучасні засоби РХБЗ, і тому не лише надають суттєву допомогу у цьому питанні, а й займаються навчанням українських військових.
— Нещодавно я з колегами був за кордоном, де ми мали можливість ознайомитися з їхньою спеціальною технікою та її можливостями. Враження неймовірні, то був колосальний досвід. Єдине, що засмутило — це те, що у нас, на жаль, такої техніки ще не має. Особливо гостро стоїть питання з сучасними респіраторами, а також з приладами для виявлення бойових хімічних, токсичних та сильнодійних отруйних речовин. Але, сподіваюся, це питання все ж буде вирішено, — говорить підполковник Сергій Смірнов.
Офіцер зауважив, що їхній підрозділ, окрім визначених завдань, тісно співпрацює з Державною службою України з надзвичайних ситуацій у напрямку інформування та навчання цивільного населення.
— Є елементарні речі, які повинен сьогодні знати кожен. Наприклад те, що аміак легший за повітря, тому він підіймається вгору. Відповідно, щоб убезпечити себе від отруєння треба спуститись нижче. А хлор важчий за повітря, тому він буде стелитись по землі й треба шукати можливість піднятися вище. У разі, якщо щось трапиться з однією з наших АЕС, мешканці мають спуститись в протирадіаційне укриття, або хоча б у підвальне приміщення. Ретельно закрити двері, вікна, заклеїти вентиляцію скотчем, вимкнути світло. Бажано мати поруч радіоприймач, бо існує можливість відсутності зв’язку. Звісно, це ми говоримо про найгірший сценарій, але ми воюємо з терористами, тож тривожна валіза зайвою не буде, — констатує офіцер.
Як повідомив начальник служби РХБЗ відділу сил підтримки повітряного командування «Південь» підполковник Сергій Смірнов, на сьогодні він та його підлеглі у своїй діяльності керуються Доктриною, за основу якої взята Доктрина хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного захисту НАТО. Суттєва відмінність полягає в тому, що у ній замість радіаційного захисту з’явився радіологічний та ядерний напрямки. Все це суттєво покращило підготовку фахівців РХБЗ.
— Ми завжди готові до швидкого реагування і не в праві розслаблятися, адже маємо підступного і безпринципного ворога. Тому сьогодні ми відзначаємо наше професійне свято по-воєнному: скромно й без урочистостей, — підсумовує підполковник Сергій Смірнов.
Фото автора та з особистого архіву Сергія Смірнова
