Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
За прогнозами державних експертів, після завершення російсько-української війни кількість ветеранів та їхніх родин, а також членів родин загиблих може сягнути 5 мільйонів. Держава прагне підтримати ветеранські ініціативи щодо створення власного бізнесу і забезпечення економічної незалежності ветеранів. Вже зараз є успішні приклади ветеранських підприємств, які можуть надихнути нинішніх військовослужбовців. Зокрема, текстильна компанія ТОВ «Ніка-Текст Плюс» із Ямполя Вінницької області. Це сімейний бізнес, що спочатку спеціалізувався на створенні спеціального одягу для підприємств, а згодом долучився до забезпечення українських військових якісним одягом.
Засновниця ветеранського бізнесу з текстильного виробництва Богдана Сидоренко поїхала на фронт, щойно отримавши паспорт. Ще 2014 року вона пройшла пришвидшену медпідготовку і долучилась до добровольчого батальйону «Айдар» як бойова медикиня. Вже тоді замислилась над виготовленням якісного однострою для українських військовослужбовців. Про розвиток ветеранського бізнесу розповіла кореспондентці АрміяInform сестра ветеранки та операційна директорка компанії Вікторія Сидоренко.
— Як виник мілітарний напрям компанії?
— Богдана ще під час служби брала участь у розробці нових моделей військового одягу і саме тоді загорілася ідеєю зробити його комфортнішим для колег та працювати з державним забезпеченням. Після звільнення зі служби створила окрему компанію для роботи з державними тендерами, цьому передувала велика робота з вивчення цієї сфери. Попередньо вона пройшла курс навчання з держзакупівель від Мінекономіки. Впродовж кількох років ми не могли виграти жодного тендера, здебільшого через те, що якісно підготувати повний пакет документів досить складно. Навіть зараз, коли ми стали лідером у цій галузі, щоразу це велика робота цілої команди, юристів, асистентів. Важливо, щоб продукція відповідала державним стандартам якості, і вже потім йдеться про формування ціни, дотримання термінів, документацію тощо. Ми навчалися цього вісім років, спершу почали вигравати маленькі тендери, за два-три роки більші, часто були субпідрядниками. Після широкомасштабного вторгнення процедури державних закупівель спростили, не тільки для нас, а загалом. Ми почали працювати напряму як великий виробник і тепер стали другим найбільшим постачальником ЗСУ.
— Як сьогодні працює ваш ветеранський бізнес?
— Нині повернулася система PROZORRO, і завдяки їй ми виграли більше тендерів, аніж було прямих контрактів, бо за цей час досконало вивчили правила участі. Ми стали надійним постачальником, до нас є довіра, і навіть після скасування спрощених процедур ми продовжуємо успішно працювати і вдягати наших військових.
— Компанія отримує державну підтримку як ветеранський бізнес?
— Так, минулого року Український ветеранський фонд виділив нам близько мільйона гривень гранту на розширення виробництва, і ми змогли побудувати ще один виробничий цех для пошиття одягу і найняти на роботу переселенців. Ми зробили гуртожиток для внутрішньо переміщених осіб, відкрили їдальню для наших працівників з числа ВПО.
Богдана Сидоренко скерувала сімейний бізнес у мілітарний напрям, а нещодавно її компанія увійшла до списку Forbes Next250, де представлений український малий і середній бізнес, який продовжує створювати товари і надавати послуги, попри виклики війни
— Чим тепер займається Богдана, вона відкрила ще один ветеранський бізнес?
— Нині в неї ще одна компанія у сфері ІТ, яка працює здебільшого на ринок світу, більшість команди перебуває в Україні. Компанія приваблює міжнародні інвестиції, і вже оцінюється майже в 19 млн доларів. Перед цим Богдана взяла участь у двохмісячній програмі з підприємництва для ветеранів. Після цього їй запропонували взяти участь у повному курсі за програмою МВА від Київської школи економіки. Водночас вона отримала знижку як одна з кращих учасниць проєкту. Саме там її надихнули спробувати себе в ІТ-бізнесі. Ще до широкомасштабного вторгнення Богдану запросили в компанію СЕО, яка була на межі банкрутства, і вона витягнула її з економічної прірви, нині це доволі успішна компанія. Варто додати, що сьогодні існує чимало програм підтримки для ветеранських бізнесів та розвитку ветеранів в галузі підприємництва, тож варто цим користатися.
«Ніка-Текст Плюс» — одне з найбільших підприємств легкої промисловості в Україні. Основний напрям діяльності — виготовлення одягу для ЗСУ, а також медичного і спецодягу. Це масштабне виробництво, де весь одяг виготовляють на новому модернізованому обладнанні, а головне — згідно з державними стандартами України.
— Як розповсюджується ваша продукція?
— Здебільшого це завжди були міжнародні контракти і державні замовлення в Україні. Крім того, маємо магазин і доволі відомі сторінки в TikTok та Instagram, нас знають військовослужбовці, які є основним нашим споживачем.
— Водночас ви не залишаєте волонтерську діяльність?
— Наша компанія передала багато військового одягу на фронт, зокрема більше ніж чотири тисячі комплектів літньої форми. За власні кошти я придбала для фронту чотири автомобілі, а від сім’ї ми купували фури, і ті, що у нас були в наявності на момент вторгнення, ми одразу передали на фронт. Приблизно раз на пів року намагаємося передавати автомобілі військовим, яких знаємо особисто і з якими багато років співпрацюємо. Крім того, однією з наших благодійних ініціатив є пошиття адаптивного одягу для поранених. Це була моя ідея. Коли я побачила в госпіталі, як страждають поранені, то вирішила допомогти. Адаптивний одяг — це одяг на липучках, завдяки цьому військовослужбовці з пораненнями можуть безболісно одягнутися і зробити необхідні маніпуляції. Ми будемо передавати ці вироби безпосередньо в лікарні, щоб його одразу використовували за призначенням. За кілька тижнів наша компанія передасть 600 одиниць адаптивного одягу.
— Ви намагаєтесь в усьому бути першими?
— Так, коли почалася війна, ми першими почали возити форму в підрозділи, я сама їздила в прифронтову зону не раз, на бази забезпечення. У нас великий сімейний бізнес, що намагається бути в тренді. Текстильну справу розпочала ще наша мама років двадцять тому. Мілітаркою ми почали займатися ще з 2010 року. Богдана, як ветеранка, повернула цей напрям у державне русло і вивела на новий рівень. Тепер ми плануємо розширення виробництва, адже попит на забезпечення одягом в армії зростає.
