Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Нинішній кремлівський диктатор торік гордовито порівнював себе з першим імператором орків петром. Це був «перший, що розпинав нашу Україну» — таку характеристику цьому кривавому правителю дав свого часу наш геніальний пророк Тарас Шевченко. І справді, українці та їхній тодішній лідер Іван Мазепа були предметом особливої ненависті петра першого. На гетьмана цар 12 листопада 1708 року власним наказом наклав церковну анафему, а 26 червня 1709 року видав грамоту, де було зазначено, що всі українці, «як бунтівники й непослушники, підлягають знищенню і заслужили страти».
За наказом петра І у листопаді 1708 року москалі з особливою жорстокістю зруйнували гетьманську столицю Батурин, вбили понад 14 тисяч жителів міста, разом із жінками та дітьми (аналогічно його військо вчинило з мешканцями Дерпта й Нарви в 1704 році). А в травні 1709 року — знищили столицю запорозького козацтва Чортомлицьку Січ, де навіть мертвих із могил викопували й відтинали їм голови. Тож нічого дивного немає в тому, що путін, який вирішив брати приклад із петра І, замислив так звану «денацифікацію» України, під час якої Бучанська різанина стала повторенням Батуринської, а на землях окупованого півдня та сходу, які колись належали до запорозьких вольностей, росіяни вчиняють не менші звірства, ніж у 1709 році. Включно з плюндруванням могил…
Також цар петро наказав примусово депортувати понад 100 тисяч українців з правого берега Дніпра взимку 1711–1712 років, заслав десятки тисяч українських козаків і селян на північ — будувати санкт-петербург та облаштовувати інші землі. Вони всі загинули від непосильної праці, хвороб і голоду… Змушував українських науковців, духовенство й діячів культури переселятися до московії та зрікатися власного народу, заборонив книгодрукування українською мовою та наказав вилучити українські тексти з церковних книг, 1721 року перейменував московію на росію, вкравши давню назву України, а наступного року поклав край козацькій автономії, створивши малоросійську колегію.
петро перший — нащадок московського патріарха Філарета. З морального погляду він був типовим представником своєї країни. Свою рідну сестру Софію й першу дружину Євдокію запроторив у монастир, аби вони не заважали йому правити.
На росії сьогодні петра І вважають реформатором. Чи не найяскравішою його реформою було створення в селі преображенському біля москви «всеблазеннішого, всеп’янішого й найшалапутнішого собору», участь у якому була насильною, особливо для представників так званої старої знаті, яка зазнавала в ньому систематичних принижень. Дійство підкорялося своєрідному почуттю гумору царя, зокрема в усіх учасників були «потішні» прізвиська і звання, засновані на матюччі та непристойних асоціаціях. Більшість «засідань» собору являли собою пародії на християнські свята, побудовані за принципом антиповедінки: з максимально вульгарними костюмами, масовими пиятиками, бійками й тортурами, груповим сексом та іншими «забавами». Дикі оргії «всеблазеннішого собору», який існував з початку 1690-х до середини 1720-х років, потрібні були петру І насамперед для того, щоб подолати власну невпевненість і страх.
Систематичне публічне знущання з традиційних цінностей призвело до того, що сучасники сприймали петра як антихриста, який править напередодні кінця світу. Цьому сприяла ще й психічна хвороба царя московії: під час сильного хвилювання в нього починалися конвульсивні рухи обличчя й він жахав своїми хаотичними рухами та зовнішнім виглядом.
Окрім того, петро І був суворим, надзвичайно жорстоким і грубим, мав часті напади гніву. Він особисто страчував учасників стрілецького повстання, солдатів у власному війську, закатував свого сина Олексія.
Данський посланець Юст Юль згадував такий випадок: «під час урочистого в’їзду до москви після перемоги під Полтавою петро, смертельно блідий, з потворно перекошеним конвульсіями обличчям, роблячи страшні рухи головою, ротом, руками, плечима, кистями рук і ступнями, безумно напав на солдата, що схибив у чомусь, і порубав його безжально мечем».
Попри те, що путін вважає свого кумира петра першого «збирачем російських земель», останній ганебно програв війну Османській імперії в 1711 році, змушений був відмовитися від усіх завоювань на півдні й лише ціною величезного викупу врятував власне життя.
І наостанок зазначу, що перший імператор всеросійської імперії помирав у страшних муках. Він просто «зігнив живцем» від ускладнень чи то сифілісу, чи гонореї, що й не дивно, зважаючи на його розпусний спосіб життя.
