Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
Озброєння, яке передають нам союзники, ні дня не простоює в тилах, і серед безкрайніх донецьких полів можна зустріти весь спектр західних самохідних артилерійських установок: від польських AHS Krab і німецьких Panzerhaubitze 2000 до французьких CAESAR і британських AS-90.
Днями кореспондент АрміяInform побував на вогневій позиції легендарної американської самохідної гаубиці M109. Ці гаубиці часто називають Paladin, проте командир гармати Ігор одразу виправляє: таке ім’я носять лише модифікації A6/A7, а на озброєнні їхньої батареї — M109A4.
За словами командира, екіпажі самохідних артустановок працюють на вогневій позиції, як правило, по два дні, а ще два — відпочивають. За час «чергування» гармата може вистрілити до 100 і більше снарядів. За словами Ігоря, кількість пострілів залежить від різних чинників — від визначених цілей до погоди.
-
- Бойова робота САУ M109A4
Наразі цілями САУ M109 під Бахмутом можуть бути і бронетехніка, і артилерія, і піхота, і укриття противника. У будь-якому разі користь від роботи на фронті потужної 155-мм гармати завжди є. Буквально напередодні нашої зустрічі екіпаж Ігоря «накрив» російський 82-мм міномет 2Б9 «Васильок» разом із розрахунком і боєкомплектом, який ще кілька хвилин яскраво вибухав у нічному небі Донеччини.
— Працюємо по різних цілях — які дають, — розповідає Ігор. — Можемо й танчик «розбути», і в БК влучити, і піхоту зупинити. Снаряди ж різні бувають. Тиждень тому, коли вони пішли в атаку, і ми їх відсікали, то зробили буквально три постріли — все, піхоти немає, захлинулася атака їхня.
-
- Командир гармати Ігор керує стрільбою САУ
Запитуємо, чи часто влучають артилеристи з першого пострілу.
— Навіть якщо ми вже відпрацьовували цю точку, все одно йде корегувальний постріл… — задумується Ігор, але потім впевнено продовжує: — Щоб із першого пострілу зразу — навряд чи, хоча б тому, що елементарно ствол не прогрітий, особливо якщо це осінь-зима.
Щодо ствола, то Ігор називає його головною частиною артилерійської установки та підкреслює якість західної техніки в цьому питанні, якщо порівнювати з радянським озброєнням, яке ще залишається в нашій армії.
— Хоча ця машина 1985 року, але її навіть не можна порівнювати з радянським «минулим століттям», — говорить командир гармати. — Тут гідравліка — швидко наводишся, зручно і просто, тут генератор є, хімзахист, радіаційний захист… Багато чого.
До речі, під час розмови ми з’ясували, що весь екіпаж M109 становлять мобілізовані військовослужбовці. І унікальний факт: з усього екіпажу — лише один із воїнів раніше служив в артилерії! Цей «унікум» — заряджаючий Олександр — у 2015–2016 роках воював у складі братньої 30-ї бригади на протитанковій гарматі.
-
- Заряджаючий Олександр
— Служив на 100-мм «Рапірі», — розповідає Олександр із Кривого Рогу. — Досвід, дійсно, знадобився на M109: так само заряджати, досилати, все те саме, вага майже та сама…
Але товариші Олександра, які раніше не служили в артилерії, теж пройшли серйозну підготовку за кордоном та в Україні, тож, у підсумку, свій досвід об’єднали.
— Місяць спілкування і одне одного зрозуміли, — говорить заряджаючий.
-
- Втомлений, але задоволений результатами бойовою роботи екіпаж САУ M109 на Бахмутському напрямку
Командир гармати Ігор строкову службу теж проходив у піхоті, був командиром відділення БТР, але коли розпочалася велика війна і він 24 лютого 2022 року прийшов добровольцем до військкомату в Кривому Розі, то потрапив у місцеву окрему танкову Криворізьку бригаду імені Костянтина Пестушка — спочатку на посаду номера обслуги в самохідний артилерійський дивізіон.
— Спочатку готувалися до оборони в Кривому Розі, будували бліндажі, чергували на позиціях, — згадує Ігор. — А потім я у складі групи добровольців поїхав на підсилення піхотного підрозділу. Потрапили в Новотошківку, там бої були жахливі, надивилися всякого. Потім у Харківській області несли службу разом із прикордонниками, а на початку літа 2022-го нас повернули до дивізіону, розпочалися заняття з артилерійської підготовки, проходили злагодження. На початку серпня отримали M109, ми на них потренувалися і виїхали в Херсонську область. Перший наш бій був 29 серпня під Зеленодольськом, перше бойове хрещення на цих машинах. Тоді ми трохи інакше воювали — як навчали на полігоні: виїжджали в поле і з відкритих позицій стріляли одразу всі гармати. Тепер, з набуттям досвіду, воюємо по-іншому.
Фото автора
