Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
105 років тому, 25 серпня 1918 року, побачило світ перше число білоруської газети «Звон» («Дзвін»). За однією з поширених версій, її редактором був геніальний білоруський поет, драматург і публіцист Янка Купала (1882–1942). У матеріалах газети пропагувались ідеї творення національної білоруської держави. Опублікована у першому числі «Звону» програмна стаття «Нашае заданне» («Наше завдання») закликала до розбудови «власної білоруської держави, нашого рідного білоруського господарства» і створення білоруського війська, яке б об’єднало білоруські землі, а потім Установчий сейм розкрив волю народу. Нині це завдання ставлять бійці Полку імені Кастуся Калиновського, який у складі ЗСУ боронить Україну від російської агресії.
Понад сто років тому, коли Білорусь визволялась з-під гніту російського царату, «Звон» закликав білорусів взяти народну долю у власні руки. Сьогодні, коли білоруський диктатор аляксандр лукашенка виступає посіпакою владіміра путіна і допомагає рашистському президенту у його нападі на Україну, заклики білоруської газети та білоруського поета звучать особливо актуально.
Довідково: справжнє ім’я Янки Купали — Луцевич Іван Домінікович. Народний поет Білорусі (1925 рік), Академік Академії наук Білоруської РСР (1928 рік), Академік Національної академії наук України (1929 рік). Знайомство з біографією поета найкраще почати з художнього фільму «Янка Купала», знятого 2018 року режисером Володимиром Янковським.
Значення творчого доробку Янки Купали для становлення модерної білоруської нації годі переоцінити. Достатньо згадати хоча б той факт, що знамените гасло «Жыве Беларусь!» утвердилося саме завдяки поезії Янки Купали «Гэта крык, што жыве Беларусь», вперше опублікований 1908 року у збірці «Жалейка». Завершується вірш такими рядками:
А вось як не любiць гэта поле, i бор,
I зялёны садок, i крыклiвую гусь!..
А што часам тут страшна заенча вiхор, —
Гэта ён, гэта крык, што жыве Беларусь!
Українці не потребують перекладу, щоб зрозуміти ці слова білоруського поета, позаяк мови наших народів дуже близькі за своїми коренями й історичною долею. Схожість мов обумовлена спільністю історичних доль білоруської та української націй ще від доби Середньовіччя.
Щоб переконатися у цьому, достатньо переглянути знаменитий відеоролик «Будзьма беларусамі!», в якому за 5 хвилин у віршованій формі під драйвову музику викладено усю історію Білорусі. Як можна побачити вже навіть з цього короткого відео, історії наших народів близькі настільки, що у певні періоди — особливо у так званий литовсько-польський період — є навіть взаємопроникними у сенсі повної спільності.
За модерної доби історичні шляхи двох народів роз’єдналися, однак пролягали паралельно. Впродовж «великого» ХІХ століття білоруси, так само як і українці, пережили процес становлення модерної нації, яка на початку ХХ століття почала свій шлях від суто етнічного до політичного виміру.
Надзвичайно вагому роль у процесах білоруського національного Відродження перших десятиліть ХХ ст. відіграв, зокрема, і Янка Купала. Його місце і значення у білоруському національному пантеоні можна порівняти, мабуть, із місцем і значенням Тараса Шевченка для українців.
Справді, білоруси називають Янку Купалу не лише геніальним поетом, але й національним пророком. Це визначення цілком справедливе, адже саме він із надзвичайною гостротою поставив звернення до кожного білоруса питання: «Хто ты гэткі?» — «Хто ти такий?».
Вперше вірш з такою назвою було опубліковано у збірці «Шляхам жыцьця» 1913 року. Завершується він рядками:
Чым асвенчан?
— Кроўю, потам.
Чым быць хочаш?
— Ня быць скотам.
Поезія Янки Купали набула у перші десятиліття ХХ століття такого значення тому, що поет влучним рядком висловлював ті думки і бажання, які нуртували серед білорусів і потребували лише точного висловлення, щоб опанувати масами. Поет тонко відчував суспільні настрої і знайшов найвлучніші слова для того, щоб їх увиразнити.
Прагнення білорусів початку ХХ ст. здобути землю і волю, вирватися зі стану позбавленої права голосу без’язикої худоби Янка Купала влучно зафіксував в останньому рядку вірша: «Ня быць скотам». Це виявилось настільки важливим для сучасних білорусів, що 2011 року фронтмен відомого білоруського гурту «Ляпис Трубецкой» Сяргей Міхалок поклав його на музику, створивши один із найвідоміших революційних хітів сучасної Білорусі.
Відеокліп на пісню «Ня быць скотам» гурту «Ляпис Трубецкой» (2011 рік)
Отже, питання «Хто ты гэткі?» і заклик «Ня быць скотам!» звучать для сучасних білорусів у ХХІ столітті так само актуально, як і для їхніх предків понад століття тому. Нині білоруси так само мають визначити, яким є справжнє обличчя їхнього народу та їхньої Батьківщини — Білорусі. Чи є вони вільною європейською нацією, чи ж готові лишитися покірними рабами власного злочинного диктатора аляксандра лукашенки і заразом російського кривавого воєнного злочинця владіміра путіна.
Наразі Україну від рашистських загарбників боронить Полк імені Кастуся Калиновського — полк Збройних Сил України, сформований з білорусів, справжніх патріотів вільної Білорусі й борців за свободу своєї Батьківщини. Його бійці брали участь у боях за Бучу, Ірпінь та Ворзель, визволяли село Лук’янівка Київської області.
Саме воїни Полку імені Кастуся Калиновського можуть і мають стати бойовим авангардом білорусів — творців нової вільної європейської Білорусі ХХІ століття. «Звон» Янки Купали через століття лунає над Білоруссю і закликає білорусів до волі.
