Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Від початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну минуло півтора року — набагато більше, аніж владімір путін та деякі, скептично налаштовані, аналітики прогнозували 24 лютого 2022 року.
Досить символічно, що саме 24 серпня, в День Незалежності України, виповнюється цей півторарічний термін. За цей час світ побачив методи психологічного впливу кремля щодо лавірування в термінах, підміни понять та маніпуляції, які часом не встигали змінювати одна одну.
Якщо проаналізувати ґрунт так званої «сво», тобто мету та цілі, які були озвучені як причини початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, то з’ясується, що за цей час їх було так багато, що для їх фіксації потрібне було б окреме видання в декількох томах.
25 лютого 2022 року було оголошено дві цілі — «демілітаризація» та «денацифікація» України. російські пропагандисти активно поширювали ці терміни в соціальних мережах та на телебаченні. Однак дуже скоро стало зрозуміло, що середньостатистичному росіянину дійти до суті значення цих слів практично неможливо. Немає розуміння — відповідно, немає підтримки.
Трохи згодом з’явився наратив про необхідність захисту росіян від агресії країн Заходу. За два дні після цього сергій лавров доповнив цю «ціль» необхідністю захисту українців від війни — відвертий антагонізм між діями і словами, націлений на ту частину російського населення, яка залежна від влади в питанні формування власної думки. Можна сказати, що путін створив своєрідний вакуум у головах певних категорій росіян, який постійно заповнює тим непотребом, який скерує їхні дії в потрібному кремлю руслі.
А далі один за одним почали з’являтись все нові й нові цілі війни в Україні — від забрати Київ, зупинити розширення присутності країн-членів НАТО навколо кордону росії до наявності в Україні біолабораторій США та спасіння росіян, взятих у полон. Часто одна ціль суперечила іншій, а деякі викликали відверті сумніви у психічному здоров’ї тих, хто їх проголошував. Так чи інакше, а постійна їх зміна говорить про одне — кожен раз, коли попередня ціль була остаточно провалена, на її заміну з’являлась нова. Такий алгоритм відбувається й нині. Кожний провал росіян на фронті активізує генератор випадкових цілей, але поки що жодна з них не була досягнута, тому цей генератор досі не зупинився.
Окрім цього, деякі цілі викликали відверто протилежний ефект — присутність країн-членів НАТО на кордоні з росією лише збільшилась (у травні 2022 року Фінляндія та Швеція офіційно заявили про намір вступити до НАТО. 2023 року до НАТО приєдналась Фінляндія). Україна отримала таку кількість озброєння та техніки від партнерів, що «демілітаризація» перетворилась на «мілітарний розквіт» ЗС України як у сенсі забезпечення сучасним озброєнням, так і з погляду професійності українських військовослужбовців.
Питання абсурдності цілей та мети «сво» — лише один з елементів заплутування російського населення. Коли російські війська зазнали нищівних втрат та відступили з Харківської області, росіян поступово почали готувати до мобілізації. Звичайно, підготовка була у властивому Кремлі стилі — від «чистосердечних» обіцянок, що мобілізації не буде (такий прийом застосували, аби передчасно не залякати населення, що призвело б до масового виїзду за кордон), до, власне кажучи, оголошення «часткової» мобілізації. Під час свого виступу путін окреслив чіткі рамки цієї мобілізації, зазначивши, які саме категорії підпадатимуть під неї, однак реальна картина суперечила не тільки його словам, а й взагалі адекватному ставленню до своїх громадян. Насамперед в путінську м’ясорубку потрапили незахищені верстви населення з найбідніших регіонів росії — від малозабезпечених росіян до осіб з інвалідністю.
Часу на гідну підготовку вже не було — російські підрозділи буквально розсипалися на очах, тому багато хто був відправлений у найгарячіші зони вже за декілька днів після приїзду на пункт збору. Результат такого підходу очевидний — чи дійде відсоток вцілілих «частково» мобілізованих до позначки в 10? Навряд чи…
Збільшення втрат особового складу автоматично призводить до збільшення видатків на виплати коштів сім’ям загиблих військових, що критично для росії в її нинішньому стані з величезною бюджетною дірою в мільярди доларів. Однак якщо взяти до уваги шалений рівень інфляції в росії, то 5 мільйонів рублів від путіна, коли в країні один долар вже коштує більше ніж 100 рублів, а інфляція не зупиняться, суттєво знецінились. Водночас бюджетна діра в росії прогресує, а витрати на війну путін тільки збільшує. москві нічого не залишається, як поставити на цілодобовий конвеєр друкування рублів, і хоч кожного дня видавати мільйони, які не будуть коштувати майже нічого.
Кажучи об’єктивно, сьогодні кожен росіянин сам платить податками за те, щоб його родичів вбили або покалічили на війні, і сам платить за те, що з кожним днем виживати в цій країні йому ставало все важче.
Півтора року війни в Україні — справжній сором для путіна. Очевидно, що на тлі поступового звільнення своїх територій Силами оборони України, збільшуються втрати особового складу та озброєння зс рф, що говорить про те, що на горизонті з’являється реальна загроза проведення ще однієї хвилі мобілізації, можливо, навіть масштабнішої за попередню. У новинних стрічках вже почали з’являтись заголовки про скасування певним категоріям росіян бронювання від призову. Щодня таких категорій стає все більше. Популярна останнім часом примусова доставка мігрантів у військкомати й отримання силовиками рф доступу до всіх дій, пошукових запитів і пересування росіян вже є червоним миготливим сигналом про неминучу і швидку мобілізацію в росії. Чи принесе вона істотних успіхів на фронті для росії — ні, оскільки наразі ЗС України в рази переважають російську армію по всіх пунктах — від професійності до наявної техніки та озброєння.
Ще одна хвиля мобілізації в росії — рішення путіна, направлене на знищення власної нації.
