Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
23 серпня 1939 року нарком закордонних справ срср в’ячеслав молотов та його німецький колега Йоахім фон Ріббентроп підписали «Договір про ненапад між Німеччиною і радянським союзом».
На перший погляд, його зміст мав цілком цивілізований вигляд і він мало чим відрізнявся від міжнародних договорів, які і тоді укладалися, і сьогодні укладаються. Німці, наприклад, обіцяли надати «країні рад» кредит у 200 мільйонів рейхсмарок, договір містив Пакт, також і інші досить привабливі для обох сторін пропозиції й зобов’язання. Згідно з досягнутими домовленостями, сторони мали утримуватися також від нападу одна на одну, не брати участі у міжнародних блоках та союзах, спрямованих проти когось із них. Але в цьому документі було чимало «підводних каменів», про які знало досить обмежене коло людей. Як у москві, так і в Берліні.
Зокрема зі згаданих 200 мільйонів німецьких марок 150 мільйонів срср повинен був погасити сировиною: для Німеччини, яка завершувала останні приготування до війни ледь не з цілим світом, вона була вкрай потрібна для збільшення випуску військової техніки. Ну а сталінський режим потребував дипломатичної підтримки щодо контролю над країнами Східної Європи. Можна ще навести чимало подібних фактів. Та річ не стільки в них, скільки в таємних протоколах, згідно з якими сталін і гітлер ділили Європу на сфери радянського й німецького впливу, грубо порушуючи суверенітет і територіальну цілісність багатьох європейських держав. До радянської сфери потрапили Естонія, Латвія, Фінляндія, Бессарабія та східна частина Польщі. Саме тому, на думку багатьох істориків, зокрема фахівців Українського інституту національної пам’яті, Пакт став нічим іншим, як злочинною змовою двох тоталітарних режимів.
— Саме ця угода й розв’язала руки гітлеру, й уже 1 вересня 1939 року німецький вермахт вдерся до Польщі, — говорить доктор історичних наук полковник Сергій Сегеда. — Багато хто вважає, що Друга світова війна торкнулася українців 22 червня 1941 року, але не слід забувати, що перші німецькі бомби упали на їхні голови ще у вересні 1939 року, коли льотчики «Люфтвафе» бомбардували Львів та інші міста, населені етнічними українцями. Тисячі солдатів і офіцерів українського походження зустріли ворога у складі Війська Польського. З мільйона польських військових — 106-112 тисяч (за іншими даними — 120 тисяч) були українцями. Тільки протягом вересня 1939 року у боях загинуло близько 8 тисяч українців — громадян Польщі.
А 17 вересня 1939 року червона армія розпочала так званий визвольний похід до Західної України та Західної Білорусії. Радянська пропаганда стверджувала, що метою походу є визволення українців з польського ярма. У другій половині вересня в Брест-Литовську відбувся спільний військовий парад вермахту й червоної армії, який приймали комбриг Семен Кривошеїн та генерал Гайнц Гудеріан — майбутній фельдмаршал Німеччини…
«Вчіться у доктора Геббельса…»
У сьогоднішній росії весь радянський період міфологізований, а всі події, ініційовані кремлем, і документи, підписані радянськими вождями, не підлягають жодним сумнівам. Пакт молотова-Ріббентропа — не виняток. Ця міфологізація почалася відразу після підписання Пакту: тодішня радянська преса на всі боки розхвалювала цей документ. А як могло бути інакше, коли молотов зібрав усіх головних редакторів газет і сказав: «Цей документ має історичне значення для нас, радянських комуністів. Щодо того, як пояснювати факт його появи нашим громадянам, то повчіться цьому в доктора Геббельса»…
Схоже, що й сьогоднішня кремлівські пропагандисти успішно перейняли досвід головного пропагандиста третього рейху. Адже й вони стверджують, що пакт «сприяв миру, оскільки давав країні рад необхідний перепочинок перед початком війни, можливість зміцнити армію». Так, армія дійсно зміцнилася, але не радянська, а німецька. А ще пакт прискорив Другу світову війну, оскільки і нацистську Німеччину, і сталінський срср не влаштовував світовий порядок, що склався після Першої світової війни, зокрема міждержавні кордони. Першою жертвою такої людиноненависницької політики стала Польща, з якою нелюди вирішили розправитися спільними зусиллями.
Не поспішають московити визнавати і той факт, що радянський союз з вересня 1939 року по червень 1941-го залишався, згідно з підписаним документом, вірним союзником Третього рейху. І власноруч вигодував такого ж монстра, який, міцно ставши на ноги, почав пожирати вчорашнього сателіта, що ще вчора поставляв сировину, товари подвійного призначення і готував у своїх вишах офіцерів вермахту. Наприклад, у російському місті липецьку навчалися майбутні німецькі льотчики, які згодом стирали з лиця землі наші міста й села, перетворюючи їх на руїни.
Ще одним з досить поширених російських наративів є твердження, що саме завдяки пакту молотова-Ріббентропа Східна й Західна Україна вперше возз’єдналися і Українська держава своїм існуванням у сьогоднішніх кордонах зобов’язана саме «товаришу сталіну». Московити «забули», напевно, що першим юридичним актом, який проголошував їх об’єднання, був Акт злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, проголошений 22 січня 1918 року на Софійській площі у Києві. Тоді від імені двох частин українського народу виступали незалежні й рівноправні уряди.
Така сама історія і з «возз’єднанням» 1939-го року, яке проіснувало менше за два роки — до окупації Німеччиною західних регіонів радянської імперії. Після того, як українську землю залишив останній солдат вермахту, єдність УРСР визначалася вже зовсім іншими міжнародними договорами. Повоєнні кордони були закладені домовленостями провідних країн антигітлерівської коаліції, підписаними у 1945 році на Ялтинській і Потсдамській конференціях. Так, Ялтинська конференція визнала принцип етнічного кордону між Польщею й Україною, що стало фундаментальною підставою для встановлення повоєнної лінії кордону між Польщею та УРСР. Після розпаду радянського союзу, колишній польсько-радянський кордон розділився на кордони між Польщею і країнами, що виникли на місці срср — росією, Україною, білоруссю та Литвою. Отже, ніякого зв’язку між пактом гітлера-сталіна та сучасними кордонами України не існує: сучасні західні кордони України почали формуватися під час революційних подій 1917–1921 років і остаточно сформувалися в результаті повоєнного облаштування світу 1945–1946 років та міжурядових угод між СРСР і ПНР 1951 року на підставі етнічних кордонів.
