Ця траса має стратегічне значення, оскільки є важливою логістичною артерією для українських військ у цьому регіоні. Крім того, ворог активізувався…
Для кожної нації важливо відчувати впевненість у тому, що вона може захистити себе та свої кордони від ворожих нападів. Зокрема, з повітря. Усвідомлення того, що у вас є відповідна здатність, і що не менш важливо, щоб інші, особливо вороги, знали, що у вас такі можливості є, вже само по собі є захистом. Для британської армії, Королівської морської піхоти та багатьох замовників у всьому світі таким оборонним засобом для протистояння окремим повітряним загрозам є ПЗРК StarStreak від оборонної корпорації Thales. Протягом певного часового періоду зміцнюють таку впевненість у захисті українського неба за допомогою цього комплексу і наші воїни. StarStreak, також відома як високошвидкісна ракета (HVM), включає кілька унікальних характеристик для зброї свого класу. А тому й заслуговує на детальну увагу, щоб досконало розуміти принцип роботи цього знаряддя, з якою бійці Сил оборони України протистоять, зокрема, рашистським «Алігаторам», «СУшкам» та «МІГам».
Ракета StarStreak призначена для запуску з наземних, морських або повітряних платформ, хоча на практиці в експлуатації були лише наземні версії. На суші ракети можуть бути запущені з плеча, в традиційному стилі експлуатації ПЗРК, інтегровані в переносні легкі системи залпового вогню (LML), які несуть три готові до стрільби снаряди, або ж можуть бути встановлені на легкі автомобілі. Вони представлені й у вигляді пускових установок коробчатого типу для установки на бронетехніку.
Цей комплекс використовується британською армією з 1997 року і включає версії зброї, що обслуговуються піхотним розрахунком, а також установку ракет на гусеничні броньовані машини Stormer. Stormer має вісім готових до стрільби снарядів, 12 комплектів для перезаряджання та встановлений на даху бронемашини комплект наведення, що включає інфрачервоний датчик.
Але найпоширенішим варіантом StarStreak все-таки є переносна система протиповітряної оборони малої дальності, вироблена компанією Thales у Великій Британії та оптимізована для забезпечення захисту від повітряних загроз, включаючи штурмовики з нерухомим крилом та ударні вертольоти. Фактично вона є найшвидшою ракетою такого типу у світі, високоточною та стійкою до засобів протидії.
Поставлена армією Сполученого Королівства на озброєння ракета StarStreak вперше взяла активну участь у бойових діях під час конфлікту в Іраку у 2003 році, а за останні два десятиліття використовувалася в численних операціях британськими та іноземними користувачами. Слід зазначити, що саме комплекси StarStreak були розгорнуті британською армією для захисту Лондона під час Олімпійських ігор, що проходили у 2012 році.
Прицільний вузол цього комплексу включає легкосплавний герметичний оптичний приціл зі стабілізованою лазерною системою і монокулярний приціл, а також герметичний блок управління, розміщений у литій формі, яка містить джерело живлення (з однією літієво-сульфідною батареєю) та електронні блоки, необхідні для обробки даних та управління.
Блок управління має джойстик, пусковий механізм, загальний вмикач, перетворювач компенсації вітру та прилад обліку рівня висоти. Під час бою навідник захоплює ціль своїм монокулярним прицілом та заживляє прицільний блок від джерела електроенергії. Прицільна позначка знаходиться у центрі поля огляду навідника, який утримує вибрану ціль у перехресті прицілу.
Після закінчення передпускових операцій захоплення, навідник натискає на спусковий механізм. Від джерела живлення запускається стартовий прискорювач. Ракета вилітає з транспортно-пускового контейнера (ТПК), стартовий двигун при цьому вимикається. Прискорювач розганяє ракету до високої швидкості, щоб вона мала достатнє обертання для створення відцентрової сили, що розгортає стабілізатори. Прискорювач відокремлюється від ракети після її вильоту з ТПК на безпечній відстані від стрільця, менш ніж через секунду польоту вмикається основний двигун і розганяє ракету до швидкостей, що знаходяться у діапазоні від МЗ до М4. Після відключення основного двигуна за сигналом датчика швидкісного напору автоматично відстрілюються три стрілоподібні списи. Стрілоподібні списи наводяться лазерним променем, що формується прицільним вузлом за допомогою двох лазерних діодів, один з яких сканує в горизонтальній, а інший — у вертикальній площинах.
Після пуску оператор ПЗРК продовжує поєднувати ціль із прицільною міткою, використовуючи для цього джойстик. За деякими даними, введення додаткового програмного забезпечення дозволяє утримувати кутовий прилад на цілі автоматично. Після завершення бойового застосування приладу оператор замість порожнього ТПК приєднує до прицільного вузла новий контейнер зі снарядом.
Сама ж ракета складається з трьох вольфрамових стріл, досить часто званих «дротиками», до певної міри схожих на ті, що використовуються в популярній грі в дартс. Вони випускаються з носія, що приводиться у дію ракетним двигуном. Дротики розганяються до швидкості, що перевищує 3,0 Маха, а наведення лазерного променя системи управління вогнем забезпечує виняткову точність і майже повну захищеність від ворожих засобів електронної протидії.
Складання StarStreak, який позначається в оборонній промисловості і як LML-NG, виконується за кілька хвилин, після чого він готовий до стрільби. LML-NG забезпечує цілодобову роботу на основі телевізійних та тепловізійних камер.
Для управління цими ПЗРК потрібна лише одна людина, і його можна швидко переміщати та використовувати на полі бою. У цьому StarStreak подібний до добре відомої в Україні американської протиповітряної системи Stinger. Власне обидва ці комплекси і були розроблені як вирішення однієї і тієї ж проблеми — захисту піхоти від ударних вертольотів та бойових літаків. Однак, Stinger та Starstreak хоч і схожі, але працюють по-різному. Stinger виробництва компанії Raytheon, являє собою ракету з тепловим наведенням, в якій для захоплення цілі використовується одна боєголовка. При цьому, як наголошують експерти подібної зброї, Stinger можна «заманити» за допомогою освітлювальних ракет або інших засобів протидії, які відвернуть ракету від цілі, а StarStreak несприйнятливий до цих контрзаходів. Але необхідність оператора постійно тримати ціль у прицілі, а не використовувати принцип запуску «вистрілив-забув», як у Stinger, можна розглядати як певні труднощі.
— Дійсно, StarStreak працює зовсім інакше, ніж майже всі інші види ПЗРК. Кожна ракета містить три дротики з вольфрамового сплаву довжиною у 60 см, які випускаються по цілі під дією двох ракетних двигунів, — розповів в коментарі кореспонденту АрміяInform військовий експерт і директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Як це працює, можна побачити на відео:
Відео: Royal School of Artillery.
При цьому фахівець наголосив, що у порівнянні з перевіреним Stinger, Starstreak має більшу пікову швидкість (до 4 Маха), максимальну висоту (до 16 000 футів, або 5 км) і дальність (до 4,35 милі, або до 7 км).
— Система лазерного наведення ракети є достатньо надійною, бо на неї не впливають ні теплові пастки, ні радіолокаційні перешкоди. І оскільки ракета рухається зі швидкістю майже 1,6 км за секунду, вона досягне цілі на максимальній дальності за п’ять-шість секунд після пуску. Тож у ворожого літака буде занадто мало часу, щоб ухилитися, або скинути бомби по землі. Але після запуску оператор має націлювати ракету на літак лазерними променями до моменту влучення. Тобто це не є принцип «вистрілив-забув», що реалізований у ПЗРК, — зазначив Згурець.
За його словами, іноді утримати лазер при відстеженні швидких або маневрових цілей може бути важко. Тож для ефективного застосування Starstreak може знадобитися більше часу на навчання, ніж для роботи зі Stinger, хоча деякі колишні оператори стверджують, що базові навички можна досягти всього за кілька годин навчання.
— Попри це, Starstreak має як відносно покращену зону ураження, так і значно підвищену ймовірність знищення цілей завдяки своїй стійкості до стандартних контрзаходів, які використовуються для захисту літаків та гелікоптерів.
На тлі успіхів застосування ПЗРК в Україні, російські військові літаки все частіше вдаються до застосування крилатих ракет, або до бомбардування з великої висоти. Це означає, що Україні вкрай потрібні зенітні ракетні комплекси (ЗРК) середньої та великої дальності, здатні до надійного прикриття нашого повітряного простору, — резюмував експерт Сергій Згурець.
Ракета StarStreak згодом еволюціонувала і зараз перебуває у п’ятому поколінні. У систему управління вогнем було внесено значні поліпшення у галузі супроводу цілей та знижено навантаження на навчання персоналу. Крім того, системи управління вогнем StarStreak тепер можуть нести комбінацію як StarStreak, так і іншої ракети Thales, легкої багатоцільової ракети (LMM), яка оптимізована для забезпечення додаткового захисту від більш дрібних, повільних, але дуже маневрових цілей, включаючи безпілотні авіаційні системи (UAS) ), автомобілі з неброньованою обшивкою та швидкохідні прибережні ударні судна (FIAC), коли ця зброя використовується як «земля-земля».
За межами Великої Британії ПЗРК StarStreak знаходиться на озброєнні низки країн, вимоги яких призвели до подальшого вдосконалення системи. Саме новий варіант пускової системи, полегшена залпова установка нового покоління (LML-NG) забезпечує можливість роботи як вдень, так і вночі. Крім того, система LML-NG може використовуватися для забезпечення додаткових можливостей спостереження за повітряним та наземним простором. Переносна система призначена для вирішення широкого кола завдань, від швидкоплинних операцій швидкого реагування до десантно-штурмових операцій.
Ці унікальні характеристики та виняткова швидкість StarStreak створюють серйозну проблему для пілотів супротивника, які навряд чи мають достатньо часу, щоб зреагувати на пуск ракети після початку бою. Це, у поєднанні з неможливістю придушити ракету різними засобами радіоелектронної боротьби, дуже впливає на людську свідомість пілотів і сильно заважає плануванню і виконанню ними покладеної місії. І статистика знищуваних останнім часом рашистських вертольотів, можливо, є підтвердженням цього.
Відео: Thales.
