З першого дня війни українці шукають відповіді на запитання, над якими ніколи не замислювалися раніше. Що робити? Як захиститися? Як…
Про це розповів мер Тростянця — одного з найбільш зруйнованих міст Сумщини — Юрій Бова в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform. Очільник міста зазначив, що на початку війни Тростянець був одним із найбільш обстрілюваних російською федерацією міст України та був окупований армією рф.
— Наше місто постраждало чи не найбільше в Сумській області, адже росіяни розмістили тут свої штаби, командні пункти різних підрозділів і з них коригували наступ, зокрема на Київ. Їх треба було розбити, щоб вони не пішли далі вглиб території України. Але, на жаль, ці бойові дії призвели до великої руйнації нашого міста. росіяни розуміли, що їх б’ють, тому знущалися з цивільних українців, катували, вбивали, грабували людей, грабували все, що бачили з об’єктів цивільної, соціальної, освітньої, комунальної інфраструктури. За час окупації росіяни розграбували та знищили 99 відсотків приватного бізнесу: всі магазини, підприємства, увесь комунальний транспорт, офісну техніку. російські військові викрали навіть звичайні робочі інструменти. Тому нам дуже важко відновлюватися, — розповів Юрій Бова.
Він також зазначив, що росіяни в багатьох родин позабирали всю їжу. Заходили до людей і виносили всі їхні запаси, якими вони мали харчуватися… Тож, місцевій владі потрібно було не просто надавати допомогу окремим соціально вразливим категоріям громадян, а й допомагати всьому місту. Також очільники міста мусили пояснювати деяким міжнародним донорам, які хотіли допомогти, що допомога місту потрібна не лише у вигляді, до прикладу, машини швидкої допомоги, а й ключів, гайок для їх обслуговування, інструментів для комунальників, щоб мати змогу працювати. Адже все це в них просто вкрали росіяни.
— Там, де була окупація, руйнувань завдали не лише обстріли… Адже якщо навіть у будівлю не прилетіло, то російські солдати виламували двері та грабували все, що там було. Коли я приїхав у місто після деокупації й побачив, що там відбувається, чесно кажучи, не знав, з чого починати. На момент звільнення міста в нас не було ні жодного комп’ютера, ні техніки, ні людей, ні транспорту, ні бензину, ні електроенергії — нічого! Усюди — снаряди, міни, розтяжки… Ми це все познімали, прибрали, вимили, рукава закатали й почали працювати. Ви можете уявити собі, як працювати далі в таких умовах? Людина, яка вчора була успішним підприємцем, після окупації, навіть перебуваючи на обліку як підприємець, по факту вже не має ні будинку, бо він розграбований або знищений, ні магазину, тобто не має нічого. Але я переконаний: кожна звільнена територія, яка буде деокупована, обов’язково повернеться до нормального життя рано чи пізно. Переконаний, що ми зможемо це зробити, — сказав Юрій Бова.
