Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
В ексклюзивному інтерв’ю телеканалу «Ми Україна» в ефірі телемарафону «Єдині новини» командувач Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенант Микола Олещук розповів про найважчі, перші дні широкомасштабної війни та свої перші кроки як командувача виду Збройних Сил.
— Безумовно, в перші дні повномасштабної збройної агресії сказати, що нам було важко — це, напевно, нічого не сказати, — зазначає командувач. — Я запам’ятаю на все своє життя дві команди, які я дав. Перша була о 3-й годині 20 хвилин — як командувач Повітряних Сил Збройних Сил України я дав команду «Килим». За цією командою всі літаки, які перебували в повітрі, були зобов’язані або залишити повітряний простір України, або сідати на найближчий аеродром. І я на власні очі бачив, як очищується повітряний простір України. Буквально за 20 хвилин у повітряному просторі не було жодного літака. Другою командою о 3-й годині 50 хвилин я підійняв всю нашу військову авіацію в повітря. Адже розумів, що перші удари, які будуть завдані по нашій державі, будуть виконані по наших військових аеродромах, по наших об’єктах критичної інфраструктури, по наших зенітних ракетних комплексах, по наших радіолокаційних засобах.
Командувач Повітряних Сил пояснює, що тоді він ухвалив рішення щодо розосередження всього озброєння та військової техніки — тобто практично всі підрозділи змінили свої позиції, авіація була піднята в повітря, завдяки чому вдалося зберегти те озброєння й військову техніку, які ми нині маємо.
— Було дуже важко, — каже генерал. — Після завдавання ударів ми спочатку не розуміли, які об’єкти пошкоджені, які ми маємо, відповідно, втрати. Льотчик підлітав до найближчого аеродрому та запитував посадку. Якщо керівник польотів, керівник на аеродромі бачив, що літак може приземлитися, ми, відповідно, сідали на визначені аеродроми. Бувало таке, що льотчики сідали вже на критичній межі палива.
