Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
В інтерв’ю телеканалу «Ми Україна» в ефірі телемарафону «Єдині новини» командувач Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенант Микола Олещук розповів про загрози, а також пріоритети, що стоять перед видом Збройних Сил України, який він очолює.
— Для того, щоб створити угруповання Повітряних Сил Збройних Сил України — а воно повинно бути створено під конкретні завдання, — ми повинні проаналізувати ті загрози, які є у світі, — розповідає генерал-лейтенант Микола Олещук. — Це, безумовно, загрози озброєння та військової техніки російської федерації. На озброєнні росії — сучасні літаки Су-35, Су-57. Це дуже серйозна й потужна загроза. Що стосується ракет — «Іскандери». Що стосується зенітних ракетних комплексів — С-400, С-300, всі модернізовані. Радіолокаційні станції тощо. Ми проаналізували всі загрози та склали візію Повітряних Сил Збройних Сил України. Візія — це погляди на розвиток Повітряних Сил на майбутнє. Візія була написана до 2035 року. Але війна внесла свої корективи, і ця візія мала бути виконана ще «вчора».
Розповів командувач Повітряних Сил і про пріоритети в авіації.
— По-перше, це літак як мінімум покоління «4++», аби ліквідувати загрози, які стоять перед нами, — продовжує генерал. — Повітряні Сили — це колективна зброя. За кожним колективом — відповідний локатор (радар), відповідний літак, відповідний зенітний ракетний комплекс, і для того, щоб функціонував цей вид озброєння, працює багато людей. Для того, приміром, щоб обслужити один літак, потрібно персоналу до тисячі людей. І немає різниці, скільки на аеродромі буде цих літаків — буде один або буде 32, — їх все одно треба обслуговувати, і для цього підбирається персонал.
Командувач додає, що для підготовки всіх цих фахівців Повітряні Сили мають потужний виш — Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Цей ВВНЗ підпорядкований безпосередньо командувачу Повітряних Сил.
Та, повертаючись до пріоритетів, генерал-лейтенант Микола Олещук розповів, що на першому місці в нас, безумовно, літак F-16, на другому — шведський літак JAS 39 Gripen, на третьому — британський літак Eurofighter Typhoon і на четвертому — французький літак Rafale.
— Чому був обраний на перше місце F-16? — пояснює командувач Повітряних Сил. — Тому що колектив розуміє, що їх найбільше у світі, тож вірогідність отримання цього літака найбільша. Але ми хочемо мати на озброєнні й літак JAS 39 Gripen. Він за своїми тактико-технічними характеристиками не поступається F-16. Ми очікуємо на будь-яке рішення, але хочемо, щоб в Україні якнайшвидше з’явився літак 4-го покоління. Для того, щоб ми могли ним працювати.
Для розуміння ситуації генерал-лейтенант Микола Олещук додав, що літак — це тільки платформа, на якій повинно бути озброєння, здатне розв’язувати різноманітні завдання.
Щодо того, чи не виникнуть складнощі з обслуговуванням літаків різних типів, якщо, приміром, Україна отримає і F-16, і JAS 39 Gripen, то командувач навів приклад із кількістю різноманітних типів літаків і гелікоптерів, що вже мають на озброєнні Повітряні Сили — їх дуже багато і зі всіма фахівці інженерно-технічного складу справляються.
