Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Досвід війни — це біль і психологічна травма для більшості українців. Однак найсильніше війна травмувала захисників і захисниць, вони найближче пізнали біль втрат, виснажливих випробувань — моральних і фізичних. Бойовий досвід змінив їх назавжди, і всі, хто був у цей час у тилу, мають бути готовими до їхньої вразливості і підтримати інтеграцію ветеранів у громади.
За даними дослідження Українського ветеранського фонду «Портрет ветерана», проведеного серед чинних військовослужбовців та ветеранів українсько-російської війни, 42,7% респондентів серед труднощів, на які очікують після війни, назвали психологічні розлади. Водночас вже зараз про наявні психологічні проблеми говорять 66,8% опитаних ветеранів.
Як зустрічати людей, що повертаються і будуть повертатися з війни? Про це розповіла в одному з епізодів подкасту «Простими словами» неврологиня, директорка державного закладу «Центр психічного здоровʼя та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України Ксенія Возніцина.
— Психічне здоров’я ветеранів залежить від кожної людини в Україні, від усіх нас. Ветерани мають відчувати повагу кожною клітиною. Вони повертаються із зони бойових дій, де втрачали себе, втрачали близьких, здоров’я, соціальні зв’язки. Повага до ветеранів — це точка зростання для нашого суспільства, і простим людям потрібно доносити цю інформацію: якими повертатимуться ветерани, як слід спілкуватись із ними, — саме це допоможе нашим захисникам якісно адаптуватися, — зазначила вона.
За словами Ксенії Возніциної, за рік війни минуло перше захоплення захисниками, це відчувають і психологи, і військовослужбовці. Звісно, є категорія людей, повага яких залишиться незмінною. Однак на загал, про шанобливе ставлення і увагу до ветеранів слід говорити повсякчас.
— На відміну від 2014–2015 років, зараз є запит у суспільстві — як зустріти ветеранів. Зокрема, від роботодавців, великих організацій, HR-фахівців, що вже зараз хочуть вчитися, щоб гідно прийняти своїх працівників, які повернуться з війни. Є великі компанії, звідки на фронт пішли по 1200-1600 осіб. Вони знають, що ці люди повернуться на свої робочі місяця. Дбають про те, як підтримати родини і вшанувати пам’ять загиблих. Багато соціальних працівників прагнуть навчитися навичкам спілкування з ветеранами. Навіть прокуратура звернулася до нас по допомогу, щоб навчитися навичкам спілкування з людьми, які повертаються з полону. Зокрема, щоб ефективно проводити процесуальні інтерв’ю. За рік близько тисячі прокурорів пройшли це навчання, — розповіла Ксенія Возніцина.
За результатами дослідження «Потреби і перешкоди ветеранів при працевлаштуванні», понад 54% роботодавців вважають необхідними адаптаційні тренінги для працівників, які були мобілізовані. Серед кроків назустріч кандидатам без досвіду цивільної роботи з числа ветеранів 34% роботодавців готові забезпечити стажування та менторську підтримку, і 17% — зможуть запропонувати працевлаштування на умовах часткової зайнятості. Однак не менш важливою буде моральна підтримка, повага з боку колег по роботі, дбайливе ставлення під час спілкування.
— Війна матиме наслідки для ментального суспільства, всім треба бути уважними до людей у складному психологічному стані, не залишати їх наодинці з проблемами, знати, що їхній стан — це не назавжди. Пригадайте стигму після Другої світової: «він психований, агресивний, випиває — то він контужений». Цей штамп був дуже поширений. Таких невидимих поранень зараз теж буде багато, але їх можна подолати при правильному підході. Людям, крім дому і роботи, потрібно цікавитись ще чимось, зокрема наслідками, з якими ветерани повертаються додому. Також сімейні лікарі мають бути готові приймати людей з травмами війни, — наголосила Ксенія Возніцина.
Навіть після повернення військових з району ведення бойових дій війна не відпускає їх, тому що збройне протистояння триває, вони не завжди впевнені, що їхні близькі в безпеці. Водночас ветерани часто страждають від почуття провини вцілілого, додатково зазнають ретравматизації, дізнаючись про загибель побратимів — у такі моменти робота психологів значно ускладнюється.
— Перемога буде лише початком важкого шляху відновлення ментального здоров’я і подолання наслідків війни. Не варто чекати перемоги як моменту, коли можна буде розслабитись. Всім нам доведеться жити не так, як до війни, — зазначила директорка державного закладу «Центр психічного здоровʼя та реабілітації ветеранів «Лісова поляна».
Матеріал підготовлено в межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?», реалізованої за ініціативи першої леді Олени Зеленської та за підтримки ВООЗ і ГО «Безбар’єрність».
