Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Минулий місяць став для захисників південного напрямку оборони справжнім випробуванням їхніх бойових здібностей. Протягом останніх тижнів рашисти здійснювали зухвалий ракетний терор півдня України. Масованими обстрілами портової інфраструктури, об’єктів сільськогосподарської діяльності вони намагаються знищити нашу морську транспортну галузь, щоб унеможливити здійснення експорту зернових вантажів. Попри те, що ракетні атаки мають масований характер із застосуванням великої кількості балістичних, крилатих ракет, а також ударних БПЛА, наші сили ППО, суміжні підрозділи ефективно протидіють повітряній навалі окупантів.
Нещодавно під час з однієї з нічних атак бойовий розрахунок катера ВМС ЗС України, який захищає чорноморське узбережжя, зумів знищити крилату ракету Х-59 і декілька іранських дронів-камікадзе «Шахед». Кореспондент АрміяInform побував на катері й зустрівся з моряками, які вдало виконали свою роботу.
Під час зустрічі командир катера розповів про обстановку в зоні відповідальності й основні завдання, які їм доводиться виконувати.
— Наше головне завдання — захист повітряного простору в секторі відповідальності, а також морського узбережжя. Ми перебуваємо в режимі постійного бойового чергування. Щойно в нашому секторі виявляються ворожі цілі, негайно починаємо виконання бойового завдання, — підкреслив офіцер.
Дивлячись на те, як працюють члени екіпажу, розумію, що всі вони вже не новачки. На досить обмеженому просторі кипить кропітка робота. Кожен знає своє місце й алгоритм дій. Механіки відповідають за технічний стан катера, зв’язківці — безперебійний зв’язок, бойова група — за підготовку й застосування озброєння.
Зі слів командира, на катері все підпорядковано одній меті — своєчасному виявленню повітряної чи морської загрози та знешкодженню ворожих цілей.
— Саме завдяки правильним діям нам і вдалося під час минулої повітряної атаки ворога досягнути такого результату, — відзначив командир катера.
Знайомимося з бойовим розрахунком, який чергував у той день і став на заваді повітряної атаки окупантів. Це молоді хлопці — 22-річний старшина другої статті Олександр і 27-річний старший матрос Леонід.
Олександр народився в Севастополі й після анексії Криму у 2014 році переїхав разом із родиною в Одесу. Вчився в коледжі зв’язку та інформатизації Одеської національної академії імені Попова, а у 2020 році уклав контракт із ЗСУ. За три роки встиг послужити на декількох кораблях і опанувати багато різних спеціальностей: зв’язківця, артилериста, сигнальника, радіометриста. І хоча Олександр досить ще молодий за віком, але на катері вважається досвідченим фахівцем, до якого звертаються по поради навіть старші за званням і року служби товариші. Напередодні широкомасштабного вторгнення він опанував ще одну спеціальність — оператора ПЗРК «Ігла-1». Все це допомогло йому у виконанні завдань, пов’язаних саме зі знищенням повітряних цілей.
— У той день наш розрахунок заступив на чергування як зазвичай, — згадує події тієї пам’ятної ночі Олександр. — Але незвичною виявилася сама повітряна атака. Така масована вона була вперше. Ворог декількома хвилями випустив ракети повітряного й морського базування, включаючи «Калібри», «Онікси» та «Іскандери». Крім того, фоном до них ішли дрони-камікадзе «Шахед». Завдання ускладнювалося і тим, що все відбувалося вночі. Я зайняв своє місце за кулеметом, Леонід за артустановкою. Моє завдання — створювати додаткову щільність вогню у парі з артилерійською установкою у визначеному секторі відповідальності, а також трасуючими пострілами підсвічувати цілі.
Після отримання від сигнальника цілевказівок ми почали працювати. По рації постійно підтримували між собою зв’язок. Час від часу корегували вогонь відповідно до команд сигнальника. Було дуже гучно. Але навіть у цьому гуркоті почули, як вибухнула та впала в море ракета. Після того як отримали підтвердження про збиття ракети й декількох «Шахедів», дуже зраділи. Тому що влучити в таку ціль з наявних вогневих засобів дуже важко. Але нам це вдалося і ми цим пишаємося.
Досить ефективними були також і дії старшого матроса Леоніда, який керував автоматичною гарматою. Він швидко виконав команди сигнальника та здійснив наведення гармати. Щойно цілі з’явилися у визначеному секторі, відкрив автоматичний вогонь.
— Цього разу мені довелося діяти в доволі складних умовах, — розповідає Леонід. — Наявність у повітрі багатьох цілей змушувала працювати більш сконцентровано й уважно. Щойно отримав інформацію від сигнальника, відразу взяв під контроль свій сектор відповідальності й відкрив вогонь на знищення повітряної цілі. Ми створили зі своїм напарником по розрахунку, кулеметником Олександром потужну міцність загороджувального вогню в напрямку ворожих цілей. Завдяки цьому вдалося вразити ракету й також інші повітряні об’єкти, — додав старший матрос.
До речі, досвід у Леоніда досить серйозний. Він бере участь у російсько-українській війні ще з 2014 року. Свого часу закінчив судноремонтний ліцей, а потім вирішив зв’язати своє життя із захистом Батьківщини. У 2014 році уклав контракт із ЗСУ. Протягом трьох років служив на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» на посаді старшого механіка зенітно-ракетної батареї. Після завершення контракту повернувся до мирного цивільного життя, але з початком широкомасштабного вторгнення знову став до строю. Причому сталося це в дуже екстремальних умовах. Леонід разом із батьками ледве не опинився в окупації. Загарбники настільки швидко просувалися на південному напрямку, що за декілька днів після вторгнення вже були поруч із селом Леоніда на Миколаївщині. Він згадує, як побачив на шосе неподалік від селища колону російської бойової техніки. І подумки вже уявляв, як окупанти вдираються в їхню хату. Але невдовзі поруч із селом з’явилися українські захисники й біля їхньої хати пролягла смуга оборони, яку ворог так і не зміг подолати. Згодом Леонід пішов до ТЦК і знову повернувся в рідну стихію — ВМС. Цього разу на бойову посаду артилериста.
Зі слів моряків, це їхній перший вагомий успіх, але вони сподіваються, що не останній.
— Докладатимемо всіх зусиль, щоб завадити підступним діям окупантів. Головне — тепер ми знаємо, як знищувати їхні ракети, — підкреслив Леонід.
Фото автора
