Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Сьогоднішня російська історіографія, не кажучи вже про московитів-політиків і провладних пропагандистів, твердить, що «державність України звалилася на неї випадково», що ми, українці, аж ніяк не заслуговуємо її. кремлівські посіпаки воліють не згадувати про те, що історія України — це не лише історія територіальних зазіхань на її споконвічні землі, поневолення і гноблення наших пращурів чужинцями, а й багатовікова історія національно-визвольної боротьби українського народу зі своїми поневолювачами, намагання бути господарями на своїй землі. Джерела нашої сьогоднішньої державності сягають сивої давнини: Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Запорозька Січ, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Українська держава гетьмана Павла Скоропадського, УНР за Директорії та ЗУНР — ось основні періоди в історії нашого державотворення. Саме на їхніх підвалинах і була, зрештою, проголошена сучасна Українська Держава. Вона для сьогоднішніх московитів, насамперед з-поміж їхніх «вождів», є кісткою в горлі.
Коли б вони, як писав Тарас Шевченко, вчились так, як треба, то, напевно, знали б, що з ІХ століття по 30-ті роки ХІІІ століття Україна-Русь була однією з найбільших і наймогутніших держав Європи, одним із центрів не тільки східнослов’янської, а й усієї європейської культури. Хреститель київських земель князь Володимир був відомий у світі як успішний реформатор, інший київський князь Ярослав Мудрий — як сват Європи, що породичався з правителями багатьох країн. Його донька Анна Київська, ставши дружиною французького короля Генріха I, прославилась освіченістю і благодійністю.
Але московські пропагандисти-агітатори, мабуть, були суцільними двієчниками, оскільки навіть випускник ленінградського — на той час — університету, колишній прем’єр-міністр і президент росії дімон медвєдєв якось сказав:
— Мені невідома така держава, як Україна. Її просто не існувало ніколи й не існує. Цю міфічну державність придумали петлюрівці й бандерівці.
Є у медведєва один «старший товариш» і земляк, якого роками проклинає кожен українець. Звати його володимир путін і навчався він теж у тому ж виші, що й «молодший товариш» — ленінградському університеті. А ще — у вищій школі кдб. Мабуть, там і дізнався, що Україну створив «вождь світового пролетаріату» лєнін. Про це він неодноразово заявляв перед широкомасштабним вторгненням московитів на нашу землю, дивуючи навіть більш-менш притомну російську аудиторію. Чому він так стверджував? Найкраще на це запитання відповідає історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак:
— Якийсь російський історик сказав, що, коли слухаєш путіна, то не знаєш, за яку частину тіла хапатися. Дискутувати з путіним — це як грати в шахи з голубом. Він сяде на дошку, переверне всі фігури, напудить на дошку, а потім полетить до свого плем’я розказати, що виграв у вас битву.
Господар кремля вирішив, мабуть, виправити помилку лєніна і пішов на нас війною, знищуючи цілі міста і села, жінок, стареньких і немовлят. На думку багатьох істориків, у цьому нічого дивного немає. Така суть російських можновладців, яка проявлялася впродовж століть. Тож пошлюся на думку одного з них — Володимира Вятровича:
— Як історик я знаю, якою була роль росії в нашому минулому. Це роль ліквідатора нашої державності. Триста років тому росія ліквідувала українську Гетьманщину, згадайте Батурин — тодішню українську столицю, згадайте долю цього міста, яке було вщент знищене. Згадайте її мешканців, які були винищені незалежно від статі і віку. Сто років тому росія знищила УНР. Згадайте, що було після цього — роки репресій, Голодомор, які забрали життя мільйонів українців. Згадайте сотні тисяч тих українців, які були депортовані з України, згадайте депортований кримськотатарський народ, якого було вигнано зі своєї батьківщини. Все це росія в українській історії.
Про намір заснувати День Української Державності Президент Володимир Зеленський оголосив під час святкування 30-річчя Незалежності України — 24 серпня 2021 року. А вже у вечірніх випусках російських теленовин обсмоктували цю новину. Ну а потім «підтягнулася важка артилерія» — штатні кремлівські пропагандисти. Хто дивився тодішні їхні так звані ток-шоу, присвячені «сповзанню України у петлюрівсько-бандерівську прірву», той, мабуть, пам’ятає, з якою люттю і ненавистю базікали вони з цього приводу. Спростовувати їхні просторікування, щось доводити — марна справа. Тому відповім словами Володимира Зеленського, сказаними того дня, тобто 24 серпня 2021 року. І не тому, що належать вони Президенту України: ми ж не в московії живемо, щоб так банально «прогинатись» перед можновладцем. А тому, що вони пояснюють причину заснування цього свята:
— Ми — молода родина зі славетної династії Київської Русі — України. З роду засновників. Роду хрестителів. З хороброго роду. Мудрого роду. Козацького роду. Ми не сироти й не знайди. Ми — нащадки могутньої країни, яка була центром Європи. Тут починалося православ’я, тут взяла початок старослов’янська мова, правонаступницею якої є сучасна українська мова. Тут почалась і наша державність. Зародження нашої державності ми будемо відзначати в день розквіту нашої державності — у день Хрещення Київської Русі — України.
Зараз у багатьох подвигах наших воїнів, у мудрості наших людей у боях, навіть просто в розмовах звичайних українців про те, що відбувається, ми можемо побачити, ми можемо почути і зрозуміти приклади таких же характерів, але сотні років тому. Можемо побачити приклади такої ж хоробрості, такого ж ставлення до життя, і найголовніше — ставлення до України й до ворога. Лише ті, хто абсолютно не знає правди історії й абсолютно не відчуває її сенсу, могли ухвалити рішення атакувати нас. Після всього, що пройшов наш народ, після всього, чого ми навчилися за століття, українці ніколи не віддадуть своєї незалежності. І не зламаються зсередини, як це бувало не раз.
