Таку комплексну підтримку родинам, що наразі не знають куди звернутися, буде надавати Регіональний центр соціального супроводу, створення якого започатковано у Збройних Силах. Про…
У Military Media Center під час круглого столу з питань психологічної реабілітації та відновлення начальник відділення психологічної реабілітації Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Командування Медичних сил ЗСУ Олександр Клен розповів, як повернутися до життя після складних комбінованих травм.
Якщо після стабілізаційних заходів у центрах психологічної допомоги не вдається відновити психічні функції військовослужбовців або є прояви психічних розладів, їх направляють на консультацію до психіатра у військові госпіталі чи цивільні лікарні. Там лікарі встановлюють діагноз, проводять додаткові обстеження і за необхідності — здійснюють психіатричне лікування. Однак, крім цього, є пацієнти, чий критичний психічний стан спричинений не лише участю в бойових діях, а й насамперед тяжкими травмами і найчастіше — ампутаціями.
— Якщо говорити про пацієнтів наших госпіталів, то здебільшого це тяжкопоранені, травмовані та хворі військовослужбовці, які перебувають в різному психічному та соматичному стані. Тобто йдеться про тяжкі комбіновані травми, коли військовослужбовець під час активних бойових дій дістав багато уламкових поранень чи травматичних ушкоджень тіла, що призвели до ампутацій чи втрати певного рівня працездатності. У декого є потрійна ампутація, втрата зору, слуху тощо, — розповів Олександр Клен.
За словами психолога, всі ці тяжкі травми трапляються в ході хронічного стресу. Цей стрес відбувається в районі активних бойових дій і продовжується після того, як пораненого евакуювали і навіть після лікування. Далі стрес стосується вже його стану: коли людина усвідомлює, що до втрати свідомості він був з кінцівками, а після коми лікар повідомив, що три кінцівки довелося ампутувати. При цьому людина ще не може говорити і єдиний спосіб комунікації — це очі, контакт можна встановити через кліпання чи інші рухи, які людина може виконувати.
— На цьому етапі включаються в роботу наші мультидисциплінарні команди, створені в усіх у закладах охорони здоров’я, зокрема й військових госпіталях, для комплексного надання послуг. До таких команд входять фізичні реабілітологи, психологи, неврологи тощо. Психологи починають працювати одразу, за першої можливості контакту, щоб не втрачати цей дорогоцінний час, — наголосив Олександр Клен. — З усіма такими військовослужбовцями проводиться оцінка психічного стану, і якщо є можливість хоч якоїсь комунікації — проводиться психологічна робота. Якщо немає зворотного зв’язку, то складно зробити якісь психологічні інтервенції. Однак навіть якщо людина не може говорити, вона може писати. Головне створити комунікацію, щоб оцінити психічний статус пацієнта і зрозуміти, який вид допомоги потрібен щодо психологічної реабілітації.
Завдання психологів та медиків — повернути військовослужбовця в стрій, а якщо це неможливо — адаптувати його до життя з тим, що є і в фізичному плані, і в психологічному, і в соціальному. Це і є мультидисциплінарний підхід до реабілітації.
— Крім того, важливо передати елементи об’єктивного анамнезу військовослужбовців, які звільняються зі збройних сил за станом здоров’я, подальшим закладам охорони здоров’я чи Міністерству у справах ветеранів, щоб фахівці цих установ розуміли динаміку і могли використовувати ці дані для створення та корегування реабілітаційних програм такого ветерана, — зазначив він.
