Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Усі добре пам’ятають, що коли розпочалося широкомасштабне вторгнення рф в Україну, багато хто на Заході повірив російській пропаганді та казав, що українці протримаються лише три доби. З цим було пов’язане й небажання надавати нам зброю, бо не хотіли, щоб вона потрапила до рук росіян. Отримані у 2021 році Javelin та NLAW — це був той максимум сучасної західної зброї, який українське військо мало на своєму озброєнні в ті часи. Нині ситуація вже докорінно змінилася. Наші партнери постійно передають нам свої старі та нові зразки озброєння і боєприпасів, якими ми успішно нищимо ворогів.
Один з таких зразків зброї — це розроблений ще в 60-ті роки минулого століття автоматичний станковий гранатомет Мк 19. Його 40-мм гранати мають кумулятивно-уламкову дію та здатні пробивати до 50 мм броні. Наразі, після кількох модернізацій, він є на озброєнні майже у 20 країн світу та використовується переважно як зброя для легкої техніки. У зв’язку з цим на гранатометах залишили лише приціл для стрільби прямим наведенням. Саме такі модифікації й отримала від західних партнерів наша піхота. Але є деякі особливості цих гранатометів. Про них нам розповів командир взводу вогневої підтримки окремого Ковельського батальйону Волинської бригади ТрО старший лейтенант Вадим.
Вадим народився та виріс на Волині. Закінчив магістратуру в Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю інженер-механік, дослідник (сільськогосподарська техніка). До мобілізації працював мотористом на СТО та далекобійником. 24 лютого 2022 року зустрів в Одесі. Після ранкових обстрілів разом з вантажем повернувся у рідний Ковель, а наступного дня самостійно прийшов до ТЦК та СП.
— Коли ми отримали перший гранатомет Мк 19, то одразу вирішили перевірити його на полігоні, — розповідає Вадим. — Ми встановили його на триногу та зробили кілька пострілів. Отримані результати здалися нам не дуже вдалими, тож було вирішено детальніше розібратися з цією зброєю за допомогою мережі «Інтернет».
Найперше хлопці розшукали настанови щодо стрільби з Мк 19. Там з’ясувалося, що по навісній траєкторії гранатомет має можливість стріляти не на 1700, а на 2200 метрів. Відшукали відповідні таблиці для стрільби, переклали це українською та перевели кути в мілірадіани. Залишилося винайти, як виставляти нахил ствола та прицілюватися.
— Ось тут, як кажуть, і знадобився мій диплом, за яким я мав досліджувати та проєктувати сільськогосподарську техніку, — посміхається хлопець. — Тринога, яку ми отримали в комплекті з гранатометом, виявилася дуже замалою та не дозволяла виставляти кути наведення, як нам того хотілося. Разом із хлопцями ми прорахували всі параметри, а далі, як кажуть, «справа техніки». Та тринога, яку ви зараз бачите, вже пройшла кілька модернізацій та відповідає всім вимогам, що необхідні для прицільного ведення вогню із закритих вогневих позицій, але, як кажуть, досконалості немає меж.
Іншою справою було знайти відповідний приціл до іноземного «гостя», але українці завжди були та є дуже кмітливою нацією, тож і тут відшукали вихід.
— Коли ми почали випробувати нову триногу, то зрозуміли, що для влучної стрільби потрібен відповідний приціл. Знайти оригінальний виріб було нереально, тож вирішили спробувати використати приціл від СПГ-9, який був у нас в наявності, — підкреслює офіцер. — Ми виготовили необхідне кріплення, прилаштували приціл, та цього однак виявилося недостатньо. Нам потрібно було точно вимірювати кут нахилу ствола, але постало питання, як це зробити. 99 відсотків нашого особового складу прийшли у військо за мобілізацією та мали різний досвід роботи в цивільному житті, тож, хлопці знайшли та прилаштували для цього електронний магнітний кутомір, який дозволяє виставляти кут нахилу з точністю до сотих частин градуса.
Поки ми розмовляли, розрахунок гранатомета отримав дозвіл на роботу й почав працювати по ворогу, навіть не прибираючи маскування з позиції. Над маскуванням стирчала лише невеличка частина ствола, з якої одна за одною жовті блискучі гранати летіли робити «смерть ворогам» та вкотре нагадати їм, що українців не здолати.
Фото автора
