Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Замір Сабірович Абдуллаєв — командир мінометної батареї окремого мотострілкового полку. На початку широкомасштабного нападу російської федерації на Україну старший лейтенант, станом на сьогодні капітан. На територію України вторгнувся у складі російських окупаційних військ вночі з 28 лютого на 1 березня 2022 року. Воював проти Сил оборони України в районах населених пунктів Руські Тишки, Липці, Балаклія, Куп’янськ, Чугуїв, Ізюм.
Про все це захоплено повідомляють російські пропагандистські медіа, розповідаючи про Заміра Абдуллаєва як «офіцера російської армії», який ще до початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну вирішив «сменить размеренную гражданскую жизнь на беспокойную военную».
Про те, якими були справжні причини, що змусили Заміра Абдуллаєва з маленького гірського села з населенням у заледве 500 мешканців повернутися до військової служби, пропагандисти не повідомляють, бо інформації про незавидну долю малих народів з бідних національних регіонів російської федерації в російських пропагандистських змі не місце. Там слід писати лише про мудрі рішення вищого військово-політичного керівництва та масовий героїзм учасників «специальной военной операции», яку проводять проти українських «националистов и боевиков».
Натомість, звернувши увагу на Заміра Абдуллаєва, можна задуматись над тим, як керівництво російської федерації свідомо нищить представників так званих малих народів, чисельність яких становить у кращому разі кілька десятків тисяч осіб, кидаючи їх у пекло війни. Цей російський окупант — рутулець за національністю, мешканець села Кіна Рутульського району на півдні Дагестану.
Рутульці — малочисельна народність лезгинської мовної групи, головним регіоном замешкання якої є верхів’я річки Самур на півдні Дагестану. Найбільшим населеним пунктом у регіоні є високогірне село Рутул, кількість населення якого на початок 2000-х років нараховувала близько 4 тис. осіб. Загальна кількість рутульців у Дагестані, згідно з переписом 2010 року, становила близько 28 тис. осіб, і ще близько 8 тис. мешкали в інших регіонах рф.
Цитата з російського пропагандистського медіа: С первых дней начала специальной военной операции на полях сражений с украинскими боевиками и иностранными наемниками находятся множество офицеров и солдат — контрактной службы, воинов – добровольцев и мобилизованных и из Рутульского района Республики Дагестан. Они достойно, образцово и мужественно исполняют задачи командования по достижению целей СВО.
Роспропагандисти захоплено повідомляють, що з перших днів широкомасштабного нападу на Україну у складі російських окупаційних військ воюють «множество» добровольців та мобілізованих з Рутульського району республіки Дагестан, які «достойно, образцово и мужественно исполняют задачи командования по достижению целей СВО». Тобто Замір Абдуллаєв — один із багатьох рутульців, які беруть участь в агресії російської федерації проти України.
Рідне село Заміра Абдуллаєва, яке має назву Кіна, ще менше за Рутул. Станом на 2021 рік тут мешкали 566 рутульців. Неподалік розташовано так званий «Сельсовет Хлютский» — адміністративно-територіальна одиниця, до складу якої належать чотири села. Станом на 2021 рік тут мешкав 1751 рутулець.
18 липня 2023 року заступник голови Рутульського району Арсен Кулієв разом із головою «Сельсовета Хлютского» Ревшаном Раджабовим зустрілися з матір’ю Садранова Магомеда Робертовича — російського окупанта, ліквідованого Силами оборони України під час відбиття агресії російської федерації. Арсен Кулієв, як це заведено в росії, висловився під час зустрічі алегорично:
Война забирает наших лучших сыновей, среди которых есть и ребята из нашего района. Многим из них пришлось заплатить очень высокую цену. Военнослужащие из Рутульского района продолжают участвовать в боевых действиях на Украине и каждый день проявляют мужество и преданность. (цитата з допису за 18 липня 2023 року на сторінці газети «Рутульские новости» у соціальній мережі Facebook).
Який сенс рутульцеві з далекого Дагестану воювати і гинути за імперські амбіції росіян та особисто владіміра путіна, зрозуміти з цих слів годі. 25-річного Магомеда Садранова «забрала війна», і на тому крапка. Немає жодного слова про те, що Магомед Садранов у складі російської загарбницької армії напав на український народ і державу Україна. Жодної згадки про те, що воювати проти України його відправила російська держава на чолі з владіміром путіним.
Так само немає чим пишатись Заміру Сабіровичу Абдуллаєву, якому славословить російська пропаганда. Бо воюючи у складі російської армії проти України, він став російським загарбником і російським окупантом. Ототожнювати його з бійцями Другої світової війни, які воювали проти нацистського третього рейху, є щонайменше блюзнірством, бо він не захищає кордони своєї батьківщини від ворогів, а як загарбник бере участь у злочинній агресії проти українського народу й української держави.
Чи потрібна війна російської федерації проти України рутульському та багатьом іншим народам російської федерації? Чи збирається путін воювати до останнього рутульця? Ці питання риторичні. Диктатор росії убиватиме рутульців на непотрібній їм війні доти, доки рутульці (та інші поневолені народи росії) не відмовляться виконувати його злочинні накази.
