Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
14 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на сході України загинув військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ, а в минулому американський військовослужбовець Нік Маймер на позивний «Сімо». Чоловік присвятив Збройним силам США 20 років свого життя. Після завершення служби він вирішив докорінно змінити власне життя та переїхав до Польщі, де викладав англійську для дорослих і працював диджеєм. За три роки такого життя жодного дня Нік не думав повернутись до армії, але 24 лютого 2022-го все змінилося. Чоловік вирішив приїхати до України, щоб допомагати нашим Силам оборони в боротьбі з окупантами.
Свою службу в Україні «Сімо» розпочав з Інтернаціонального легіону. Та згодом він зрозумів, що хоче не просто воювати, а й навчати українських армійців. Так чоловік потрапив до Обухівського батальйону бригади тероборони Київщини, де став інструктором.
Ніколас Маймер завжди вчив інших жити по совісті та не відчувати страху. Життя чоловіка обірвалося на початку травня в запеклих боях за Бахмут. Тоді забрати тіло Ніка зі справжнього пекла здавалося нереальним, але згодом ватажок пвк «вагнер» пригожин виклав відео з тілом чоловіка. Ця «публічність» дозволила провести обмін та повернути тіло Ніка до України.
— Ми познайомилися із «Сімо» торік. Він приїхав до нас у навчальний центр, де виявив бажання працювати та навчати наших бійців. Зізнаюся, що спочатку я скептично поставився до цього, але потім він зробив дуже великий внесок у розвиток не лише навчального центру та підготовки наших бійців, а й в інших підрозділах. Він мав власну систему та дуже великий досвід викладання.
Нік був великий, дивний та рудий чоловік, який відразу викликав до себе довіру. Коли ми збиралися до Бахмута, я просив його не їхати, але він мав бажання, і завжди казав: якщо ти навчаєш, то передусім мусиш бути прикладом. У Бахмуті ми тримали позиції, які дуже щільно обстрілювалися з артилерії, літаків та взагалі всього, що може бути. В один момент приміщення в якому перебував Нік, просто завалилося, — розповів керівник навчального центру 135-го батальйону 114-ї бригади Сил ТрО ЗСУ Руслан Трегуб.
Уже перебуваючи в лікарні після поранення, Руслан Трегуб побачив відео, на якому ватажок пвк «вагнер» показує тіло Ніка.
Сьогодні попрощатися із загиблим героєм прийшло багато його побратимів, військовослужбовців Сил ТрО ЗСУ.
Щирі слова співчуття та підтримки висловив заступник начальника штабу Сил ТрО ЗСУ полковник Дмитро Бородавко.
— Уже понад рік наша держава протистоїть російським окупантам, і сьогодні для нас — це не просто боротьба за українські території, ми відстоюємо не лише наше майбутнє, а й майбутнє всього цивілізованого світу. У цей нелегкий для нашої країни час багато сміливців, відважних людей з-поза меж України приєдналися до нашого строю. Так зробив і Ніколас. Навесні 2022 року він приєднався до Інтернаціонального легіону, а згодом його досвід служби у США знадобився нам, і він доєднався до Сил ТрО ЗСУ. Він навчав наших мобілізованих військовослужбовців. Ми вдячні йому за його боротьбу, відвагу та щире серце, за все, що він зробив для України. Від Командування Сил ТрО ЗСУ висловлюю щирі та глибокі співчуття рідним, близьким та побратимам Ніка. В Україні кажуть, що Герої не вмирають, і це дійсно так, адже вони залишаються в наших серцях та пам’яті. Ніколас віддав найдорожче, що в нього було — це життя, і ми цього ніколи не забудемо, — сказав Дмитро Бородавко.
Під час церемонії прощання з полеглим воїном командир 114-ї бригади ТрО полковник Олександр Коваль повідомив, що віднині ім’ям Ніка буде названий навчальний центр 135-го батальйону.
Заступник командира 135-го окремого батальйону ТрО 114-ї бригади Сил ТрО ЗСУ Костянтин Кондратов розповів, що лише за кілька місяців Ніку вдалося розробити нову потужну програму навчання для українських армійців, яка передбачала навички та досвід армії США.
— Десь у серпні 2022 року в нього виникла пропозиція скласти нову програму, яка охоплювала нові навички та досвід армії США. Декілька місяців разом із нашими перекладачами він розробляв цю програму, яка стала дуже корисною для наших воїнів. Вважаю, що завдяки цій програмі багато наших армійців здобули ті знання, які врятували їм життя, — розповів Костянтин Кондратов.
Український художник Олесь Клименко, який пише ікони на дошках з ящиків від боєприпасів, привезених з передової, подарував ікону на честь Ніколаса американському народові.
Молитву провів товариш загиблого, військовий капелан США Крістіан Хікі, який супроводжує тіло Ніка на батьківщину, в США, де його поховають.
Після віддання шани загиблому герою наприкінці церемонії грав традиційний американський TAPS.
Фото Олексій Мосейченок
