Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Дев’ять років минуло, як 17 липня 2014 року російські військові уразили літак Боїнг 777 компанії Malaysia Airlines, який виконував рейс MH17 з Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія). Усі 298 пасажирів цього літака загинули.
Боїнг 777 збили із зенітно-ракетного комплексу «Бук», який доставили з російської федерації і розмістили поблизу міста Сніжне Донецької області на території, тимчасово окупованій і підконтрольній російським військам та створеним російськими спецслужбами і підлеглим російському військовому командуванню збройним формуванням місцевих колаборантів.
Відразу після збиття літака в соціальних мережах поширили захоплені повідомлення російських терористів про «птічкопад» та погрози і надалі збивати все, що літатиме в небі над окупованою російськими бойовиками частиною Донбасу. російські бойовики і терористи зовсім не крилися, бо вважали, що збили транспортний літак Ан-26 Повітряних Сил ЗСУ. Про це захоплено повідомляли російські медіа, вихваляючи вправних «ополченцев Донбасса».
Однак щойно з’ясувалося, що збитий літак — це пасажирський Боїнг 777 рейсу MH17, як повідомлення російських терористів із соцмереж стерли, а російські медіа запустили потужну дезінформаційну кампанію з головним меседжем, що літак збили Збройні Сили України.
Версії щодо можливих винуватців збиття Боїнга множились. Вони суперечили одна одній, були очевидно надуманими, не витримували найелементарнішої критики. Об’єднувало їх одне — прагнення вивести з-під звинувачень російських військових і російських бойовиків і терористів на тимчасово окупованій території українського Донбасу.
Дезінформаційна кампанія російських пропагандистських медіа щодо теракту стала одним із найперших прикладів свідомого привчання російського суспільства до двоєдумства і свідомої брехні не лише зовнішньому світу, але і самим собі.
Те, що державна пропагандистська машина російської федерації вдасться до подібного прийому, було очікуваним. Вразило інше — готовність російського суспільства не лише радо споживати очевидну брехню, але й агресивно й настирливо брехати, чудово цю власну брехню усвідомлюючи.
Упродовж наступних років війни російської федерації проти України росіяни не лише пасивно споживають брехню пропагандистських російських медіа, але радо підтримують й агресивно поширюють її.
Готовність російського суспільства свідомо брехати світу і самому собі на момент збиття Боїнга рейсу MH17 не була чимось абсолютно новим. Уже були «зеленые человечки» без розпізнавальних знаків у Криму та «ополченцы Донбасса», які «купили» зброю російського виробництва, включно з важкою бронетехнікою, у «военторге».
У випадку з брехнею довкола збиття Боїнга і загибелі 298 людей вразив якісний перехід, який засвідчив, що у своїй готовності брехати росіяни позбавлені будь-яких моральних обмежень.
Після цього подальша дегуманізація і деградація цілого російського суспільства стала лише питанням часу, вправності російських пропагандистів і безпринципності російської влади.
Підсумком цього падіння російського суспільства у прірву став широкомасштабний напад на Україну, напередодні якого представники вищого російського військово-політичного керівництва запевняли, що жодного нападу не планують і здійснювати не збираються. Коли ж очевидний і беззаперечний відкритий напад російської федерації на Україну відбувся, ті ж особи намагались заявляти, що росія на Україну не нападала. Роблячи це, попри всю очевидну абсурдність своїх заяв.
Тому головним уроком дев’яти років великої російської брехні про воєнний злочин — теракт проти пасажирів рейсу MH17, який має винести світ, має стати презумпція брехливості росії як держави та росіян як суспільства. Звучить вона так: російська федерація і росіяни брешуть, якщо переконливо не доведено протилежне.
