«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Згідно з Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) нагороджено двох українських воїнів — солдатів Дмитрина Назара Васильовича та Герету Олександра Івановича з Хмельниччини.
Вручали родинам загиблих героїв нагороди начальник Хмельницької РВА Анатолій Катеренчук разом із представниками Хмельницького районного ТЦК та СП та головами Сатанівської та Солобковецької територіальних громад.
Назар Дмитрин був призваний на строкову службу в армію у 2021 році. Після закінчення він вирішив підписати контракт. Служив Назар у ДШВ. Загинув воїн 7 травня 2022 року біля села Серебрянка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Нагороду отримала мати Назара Олена Ігорівна.
— Прийміть слова вдячності й співчуття. Низький уклін за вашого героя, який до останнього подиху боровся за нашу незалежність. Живіть у пам’ять про вашого сина. Адже дійсно сьогодні наші хлопці стоять не за себе. Вони віддають найдорожче, що в них є — своє життя, за своїх рідних і за своїх близьких, — звернувся до батьків Назара Анатолій Катеренчук.
Також слова підтримки та вдячності родині загиблого героя висловив представник Хмельницького РТЦК та СП Олександр.
— Для кожного військового державна нагорода є найвищою оцінкою їхньої мужності. На жаль, цю нагороду ми передаємо вам посмертно. Але пам’ять про вашого сина має жити вічно. Адже ми всі повинні пам’ятати про те, якої ціною здобувається наша перемога. Щоб ці герої сьогодення жили серед нас вічно, тому що завдяки їм ми будемо жити в мирній вільній країні, — наголосив Олександр.
Посмертну нагороду захисника Герети Олександра, який загинув 9 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Залізничне Запорізької області, отримала дружина героя Леоніда Володимирівна.
— Напередодні ввечері ми розмовляли з чоловіком по телефону. Зазвичай він мені завжди говорив, коли повинен був йти на виконання завдання. Але цього разу змовчав. Зранку прокидаюсь від дзвінка, дивлюсь на телефоні висвітився його номер. Я зраділа, підіймаю слухавку — голос не Саші. Це був командир, він сказав: «Вибачте, що не змогли його врятувати, він потрапив під мінометний обстріл», — згадує зі сльозами на очах дружина Олександра.
Нехай пам’ять про загиблих Героїв залишиться в серцях українського народу і надихне нас на будівництво сильної та процвітаючої країни, в якій ми будемо жити в мирі та волі.
Фото автор
