Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Про влучного протитанкіста Андрія вже раніше писала ArmyInform. Тоді молодий десантник, бувши на посаді стрільця-санітара, вперше у житті здійснив постріл з «Джавеліна» та спалив сучасний російський танк Т-90М, який постійно тероризував його побратимів. З того часу хлопець значно примножив кількість своїх бойових трофеїв та навіть відіграв ключову роль у бою, коли десантники зупиняли ворожий наступ.
— Того дня я разом з помічником заступив на бойове чергування. Довго сидіти без діла не довелося — надійшла команда швидко переміститися на нову позицію. Там ми мали відпрацювати по колоні російської бронетехніки, що висунулася на штурм населеного пункту Побєда, — розпочинає свою розповідь Андрій. — Коли ми прибули на нову позицію, я вже візуально спостерігав рух колони через поле. Ба більше, кілька російських бронемашин разом з десантом вже досягли околиці села та вступили у вогневий контакт з нашими побратимами.
За словами десантника, перед самим штурмом росіяни «в темну» пустили кілька танків вперед, які мали розмінувати наші мінні поля. Тож два екіпажі-камікадзе підірвалися на наших ТМках. Решта «асвабодителей», по їхній колії, вже пішла спробувати захоплювати Побєду.
— З першого пуску ракети я вразив БМП, яка вже зайшла на околиці села. Далі переключився на бронетехніку, що рухалася полем. По радіозв’язку мене постійно координувала аеророзвідка, тож я знав, коли і звідки з’являться ворожі панцерники. Також доводилося постійно змінювати вогневу позицію, адже ворог у будь-який момент міг розвернутися і відпрацювати по нас, — продовжує Андрій. — Ми нищили їхню техніку, а в цей час повз підбиті бронемашини їхала нова. Завдяки скоординованим діям з моїм помічником, я зумів вразити кожну їхню одиницю техніки, яка намагалася прорватися у населений пункт. Зрозуміло було, що штурмовики мали чітке завдання, їх навіть не лякали танки, що палали. Вони намагалися за будь-яку ціну захопити Побєду.
Під час того бою досвід Андрія та ефективність «Джавеліна» відіграли ключову роль у зриві спроби ворожого наступу на цей населений пункт. Молодий десантник зумів вщент спалити 7 одиниць бронетехніки разом з екіпажем та ще 7 машин пошкодив. Загалом росіяни безповоротно втратили близько 10 одиниць бронетехніки. Це були танки та БМП-3.
Десантник розповів, що «Джавелін» дає можливість оператору вибрати зручну дистанцію та комфортно працювати по противнику. Єдиний нюанс — це певна небезпека під час пуску самої ракети, адже протитанкіст певний час має перебувати на відкритій місцевості перед ворогом.
— Приблизно до однієї хвилини мені потрібно, аби здійснити пуск ракети та покинути позицію. «Джавелін» дуже зручний і необхідно лише до нього пристосуватися та навчитися бачити свою ціль. Якщо обрав хорошу позицію, зміг добре замаскуватися — ворог не зрозуміє, звідки полетіла ракета, — зазначає Андрій.
Він вважає, що найважче у роботі оператора «Джавеліна» — вибігти перед носом ворога, прицілитися і випустити ракету. Для цього потрібна внутрішня мужність від оператора. Не кожен готовий це зробити. Як правило, відчувається страх і його треба вміти перебороти.
— Щоразу, коли знищую ворожий танк, відчуваю маленьку свою перемогу, що ця техніка більше не заподіє нам шкоди. Чесно кажучи, піхоти ми не боїмося. Скільки б її не йшло, ми її знищимо, а ось коли йде важка бронетехніка і є можливість її спалити — це велика радість для всіх, — говорить протитанкіст. — Помітив таку тенденцію, що коли рашисти отримують добренького «ляща», вони бояться нас штурмувати. Їхньої спаленої техніки дуже багато на наших полях і коли нові камікадзе проїздять поруч з нею і бачать обгорілі танки і загиблий екіпаж, в них зникає мотивація та з’являється страх.
Фото автора
