З лінії вогню у Нескучному врятували музей Зінаїди Серебрякової

Для операції з порятунку унікального музею Зінаїди Серебрякової знадобилось поєднання зусиль військових, музейників, мистецтвознавців, художників, волонтерів, місцевих мешканців та представників місцевої влади. Завдяки їм з Нескучного вдалося вивезти й убезпечити унікальні експонати, пов’язані з життям та творчістю знаменитої української художниці.

У ХІХ — на початку ХХ століття Нескучне було родовим маєтком сім’ї Бенуа-Лансере-Серебрякових, з якої походять знамениті живописці, скульптори, архітектори та мистецтвознавці. Нині Нескучне — невеличке село на півночі Харківської області, розташоване майже впритул до кордону з російською федерацію. російські загарбники окупували Нескучне у перші години широкомасштабного нападу росії на Україну. Визволити село вдалось під час стрімкого контрнаступу Збройних Сил України на Харківщині у вересні 2022 року.

З моменту деокупації лінія зіткнення з ворогом практично збігається з державним кордоном України, тож Нескучне періодично зазнає обстрілів з боку російських військ. Це поставило під загрозу знищення унікальний музей Зінаїди Серебрякової, створений місцевими ентузіастами 2017 року. Про значущість знаменитої української мисткині та ризиковану операцію з його порятунку кореспонденту АрміяInform розповіли творці та рятівники музею художниці.

Розповідає Михайло Красиков:

— Ще 2011 року ми створили у Харкові неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової. З того часу у різних місцях Харківської області вдалося провести чимало заходів, пов’язаних з творчістю художниці. Насамперед це відбувалось у Нескучному, де вона народилась. Це були творчі зустрічі, пленери, відкриті лекції. Самих лише виставок, пов’язаних із творчістю Серебрякової, у різних закладах Харківщини відбулося понад пів сотні.

Звісно, ми мріяли створити щось на її Батьківщині, у селі Нескучному. Завдяки взаємодії з місцевою адміністрацією нам вдалося відкрити у приміщенні колишньої сільської школи, яке стало згодом сільським клубом, культурно-історичний центр пам’яті родини Серебрякових. Спочатку там не було музейної експозиції, ми просто проводили там різні заходи, пов’язані з життям та творчістю Зінаїди Серебрякової.

Однак згодом спільними зусиллями ми зібрали цікаву колекцію артефактів, типових речей кінця ХІХ — початку ХХ століття, якими могли користуватися члени родини Лансере-Серебрякових. Туди, наприклад, передали піаніно ХІХ століття, яке зберігалось у нашій родині, а також старовинний годинник. До них додали інші характерні речі того часу, репродукції картин Зінаїди Серебрякової, картини сучасних художників, які приїжджали до Нескучного на пленери і дарували свої роботи. Так виник неформальний народний музей.

Розповідає Володимир Оглоблин:

— Нескучне — це справжня перлина Харківщини, одне з найбільш знаменитих місць, яке займає унікальне місце в історії українського та світового мистецтва. Саме тут народилась, виросла і сформувалась як художниця Зінаїда Серебрякова. Коли я вперше потрапив до Нескучного, то відразу відчув, що вже бачив десь місцеві краєвиди — то були місця зі знаменитих картин Серебрякової.

Тоді мене захопила ідея якось відзначити Нескучне, нагадати людям, що в нас на Слобожанщині є таке сонячне, світле місце. Я звернувся до сільського голови сусіднього села Веселе Олексія Слабченка, який дуже зацікавився ідеєю, дізнавшись, що його мала батьківщина пов’язана з життям і творчістю всесвітньовідомої художниці. І не лише зацікавився, але й виділив для майбутнього музею приміщення і забезпечив його ремонт.

Ідея почала набувати практичної реалізації, тому я звернувся до багатьох своїх друзів з проханням надати речі, пов’язані з творчістю Зінаїди Серебрякової, характерні предмети побуту того часу — меблі, посуд, вбрання. Буквально за кілька місяців у музеї вдалося зібрати дуже цікаву колекцію, в якій репродукції картин художниці органічно вписувались в інтер’єр, створений з речей кінця ХІХ — початку ХХ століття, були зібрані видання про творчість Зінаїди Серебрякової — книги, альбоми.

Розповідає Олексій Слабченко:

— Коли я вперше почув, що у Нескучному проживала родина всесвітньо відомих художників, це було для мене відкриттям. Завдяки активістам з Харкова ми дізналися про художницю Зінаїду Серебрякову та її батька — скульптора Євгена Лансере, про інших членів родини. Тоді виникла ідея створити музей, в якому б зберігалась пам’ять про цих видатних людей, про Зінаїду Серебрякову, яка народилась на нашій землі й прославила її, яка вважала що Україна — це її Батьківщина.

Були й практичні міркування — створення музею допомагало нам врятувати маленьке село Нескучне, в якому лишилось дуже мало мешканців. Зберігаючи пам’ять про Зінаїду Серебрякову, про Євгена Лансере, ми приваблювали сюди людей — художників, мистецтвознавців, відвідувачів. Щороку в селі відбувались дитячі та дорослі художні пленери, організовувались виставки, зустрічі. Наприклад, до нас привозили скульптури Євгена Лансере, спеціально для музею створили репродукції низки картин Зінаїди Серебрякової, які були в постійній експозиції музею. Це знаменитий автопортрет художниці перед дзеркалом, пейзажі Нескучного та інші.

До речі, активну участь у створенні музею взяли місцеві мешканці, які приносили до нього якісь речі з садиби Лансере-Серебрякових. Сама садиба згоріла під час революційних подій 1917–1920 років, але дещо збереглося — дрібні меблі, предмети побуту, посуд. Все це селяни Нескучного радо передали до музею, тож серед предметів експозиції були й речі, які оточували Зінаїду Серебрякову, яких вона торкалась власними руками і зображувала на картинах.

Порятунок експонатів музею Зінаїди Серебрякової з Нескучного, яке раз по раз накривали ворожі обстріли, став справжньою ризикованою спецоперацією, в якій взяли участь військові, волонтери, музейники та представники місцевої влади. «За день до евакуації російська артилерія обстріляла село Нескучне. В день евакуації обстріляли село Липці, були руйнування житла. Однак, за першої можливості військові дозволили проїхати в Нескучне та перемістити експонати в надійне сховище», — згадує Андрій Касімов, один з волонтерів, які брали участь в порятунку музею.

На щастя, все пройшло успішно — до безпечного місця зберігання вдалося доставити всі предмети, які збереглись у музеї на момент евакуації. На жаль, ще під час окупації частину експонатів викрали російські загарбники, які жили просто в приміщенні музею. Серед викраденого — репродукції картин Зінаїди Серебрякової.

Розповідає Юзеф Броневський:

— З проханням допомогти евакуювати в безпечне місце музей Зінаїди Серебрякової до мене звернулися мої друзі. Річ у тім, що я беру участь в діяльності ротарійців, які займаються благодійними справами в усьому світі, і до того ж маю будівельну компанію, в якій є відповідний транспорт. Нам допомогли оформити всі відповідні дозволи, однак саме в день евакуації росіяни знову обстріляли прикордонні села, тож пропустили нас не відразу. Нескучне — це ж на самісінькому кордоні з росією, у мене навіть роумінг російський на телефоні включився, коли ми там були.

На жаль, деякі картини окупанти викрали, приміщення музею засмітили і сплюндрували, а прямо на мольберті, щоб познущатися, повісили зелені армійські труси. Однак більшість предметів ми змогли врятувати. Завдяки тому, що у нас була спецтехніка, автівка з маніпулятором, ми змогли забрати всі експонати музею, навіть важке піаніно. Зараз вони зберігаються в надійному безпечному місці, однак, сподіваюся, всі речі з часом повернуться до музею в Нескучному, де їх ретельно і з любов’ю збирали та зберігали.

Розповідає Ольга Сошнікова:

— Музей меморіального характеру всесвітньовідомої художниці Зінаїди Серебрякової було створено у селі Нескучне 2017 року. Його збирали методом народного музею, тобто залучали до його створення місцевих мешканців, зверталися до них з проханням подарувати в експозицію речі кінця ХІХ — початку ХХ століття, які дозволили б відтворити епоху. Це були, наприклад, піаніно, меблі, столові прилади, серветки, різні аксесуари, альбоми, книги, фотографії тощо. Багато з цих предметів використовувались в інтер’єрних інсталяціях у приміщеннях музею.

Серед предметів, що збереглися після окупації села Нескучного — точна копія мольберта Зінаїди Серебрякової та репродукції низки знаменитих картин художниці. Оригінали цих полотен зберігаються у провідних музеях різних країн світу. Збереглися також предмети меблів, дорожня скриня, диван, настільна полиця, крісла, журнальний стіл, комод, дзеркала, етажерка, три віденські стільці, валіза і два настільні годинники, декоративні серветки, флакони, статуетки ХІХ — початку ХХ століття.

Маємо подякувати нашим військовим, волонтерам, представникам місцевої влади, причетним до евакуації співробітникам Харківського історичного музею за те, що завдяки їхнім зусиллям вдалося врятувати речі з музею Зінаїди Серебрякової і перемістити їх до безпечного місця зберігання. Після нашої перемоги вони обов’язково повернуться до Нескучного, де буде відновлено музей Зінаїди Серебрякової. Це дуже цінно і важливо, оскільки це наша культурна спадщина, наша пам’ять, наша гордість, наше натхнення і наше коріння. Слід робити все можливе для того, щоб її зберегти. Я дуже пишаюся нашим українським народом, який розуміє цінність культурної спадщини, якою ми всі разом опікуємось й одночасно надихаємось.

Розповідає Михайлов Красиков:

— Зінаїда Серебрякова пишалася тим, що народилася в Україні. 2015 року я став упорядником першого в Україні альбому, присвяченого Зінаїді Серебряковій. Він називається «Нескучне: зустріч через століття». Вступну статтю до цього видання я назвав цитатою з одного з листів художниці: «Україна — моя Батьківщина». В листах вона писала про те, якою прекрасною була природа і люди, які оточували її в Нескучному. Воно настільки запало їй в душу, що навіть мандруючи далекими світами, наприклад у Марокко, де зовсім інший клімат, інша природа, Зінаїда Серебрякова зауважувала, що пейзажі Марокко чимось нагадують їй рідне Нескучне.

Харківщина, як на мене, все ще недостатньо пам’ятає про Зінаїду Серебрякову, мало приділяє уваги збереженню та популяризації її творчості. А тим часом найяскравіші, найщасливіші, найплідніші у творчому плані роки вона прожила саме тут, у Нескучному. Тому, звісно, музей Зінаїди Серебрякової, цей наш культурно-історичний центр, має всі перспективи на те, щоби жити і розвиватися.

Коли ми разом з Володимиром Оглоблиним виїздили до Нескучного, то відкриваючи альбом з репродукціями картин Зінаїди Серебрякової легко знаходили ті місця, де художниця стояла і писала пейзаж. Це унікальна, дуже рідкісна можливість для світового мистецтва — поїхати кудись, де працював всесвітньо відомий художник, і побачити наживо написані на картинах краєвиди. Сподіваюся, колись на основі музею можна буде створити справжній історико-культурний заповідник в районі Нескучного, де збереглась унікальна природа, неймовірні краєвиди. Він стане окрасою не лише Харківщини, а й усієї України та приваблюватиме відвідувачів, пошановувачів творчості Зінаїди Серебрякової з усього світу.

Розповідає Володимир Оглоблин:

— Коли я вперше побачив краєвиди Нескучного, мені здавалося, що я був тут уже багато разів. Ми знайшли там щонайменше чотири локації, де Зінаїда Серебрякова стояла і писала свої роботи. У Зінаїди Серебрякової є така знаменита картина 1908 року, яка називається «Зеленя». Якщо розмістити її репродукцію, скажімо, на банері в районі Нескучного, то кожен зможе легко побачити те, про що я кажу.

Тому Нескучне цілком може стати справжнім місцем паломництва для художників не лише зі Слобожанщини, з України, але й з усього світу. Власне, про це свідчить досвід численних успішних пленерів, які там відбувалися відтоді, коли ми разом з Михайлом Красиковим провели перший з них.

Розповідає Олексій Слабченко:

— Під час окупації російські військові жили прямо в приміщенні музею і заподіяли йому значної шкоди, привели його до жахливого стану. Наприклад, у нас була спеціальна зала для демонстрації фільмів, для демонстрації слайдів, з відповідним обладнанням. Там можна було проводити лекції, приймати десятки відвідувачів. На сьогодні, на жаль, в цьому залі нічого не лишилось.

У школі сусіднього з Нескучним села Веселе був банер з репродукціями картин Зінаїди Серебрякової та її словами про рідне Нескучне, рідну Україну. Зараз він увесь посічений уламками… Також окупанти вкрали частину репродукцій картин Зінаїди Серебрякової. Зникли подаровані музею картини сучасних художників, частина предметів. Це дуже боляче, коли те, що збирали і берегли роками, ось так безсоромно плюндрують і нищать. Однак те, що основну частину експонатів вдалося врятувати і розмістити на зберігання у безпечному місці, дає надію на відродження музею.

Репродукції картин Зінаїди Серебрякової з відкритих джерел, фотографії з особистого архіву волонтера, засновника Благодійної організації «Паралельні Світи» Андрія Касімова.