Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
15 червня уряд Хорватії підтримав ініціативу парламенту про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Державний секретар Міністерства закордонних та європейських справ країни Зденко Лучич заявив, що запропонованою декларацією парламент Хорватії визнає Голодомор — вимушений голод, який був спланований і організований комуністичним сталінським режимом в Україні в період 1932-1933 років, як злочин геноциду проти українського народу.
Хорватія — вже восьма держава від початку нинішнього року, що визнає Голодомор геноцидом українців. До цього відповідні декларації ухвалили в Болгарії (1 лютого), Бельгії (10 березня), Ісландії (23 березня), Франції (17 травня), Словенії (23 травня), Великій Британії (25 травня), Люксембургу (13 червня). Загалом, уже понад 30 держав-членів ООН офіційно визнали дії сталінського режиму актом геноциду щодо українців. Понад 2/3 з них — це країни Європи.
Варто розуміти, що процес визнання Голодомору геноцидом увесь час наражався на шалені перешкоди з боку росії, чия агентура та гроші були залучені, щоб гальмувати ухвалення правових актів і поширення правди про цей злочин у всьому світі. Керівники багатьох країн банально не хотіли «образити» росіян визнанням Голодомору, уникали цього питання, бо були залежні від російських енергоносіїв. Тож зараз європейці, визнаючи Голодомор, прощаються насамперед із власними страхами перед рф. Окрім того, визнання Голодомору — це важливий елемент санкцій щодо росії, бо злочин геноциду не має терміну давності. І нинішні дії росіян в Україні лише підтверджують незмінність терористичної сутності цього злочинного державного утворення.
Важливо нагадати, що тема визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу аж ніяк не винахід ХХІ століття. Першим фахівцем з міжнародного права, який визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти українців як геноцид та проаналізував геноцид в Україні в контексті міжнародного права, був Рафал Лемкін — автор концепції геноциду, яка лягла в основу всіх сучасних міжнародних і національних правничих актів. Ще в 1953 році у своєму зверненні «Радянський геноцид в Україні» до тритисячної аудиторії, що зібралася в Мангеттен-центрі в Нью-Йорку, щоб ушанувати 20-ту річницю Великого Голоду в Україні, він довів, що Голодомор разом із такими антиукраїнськими акціями радянської влади, як русифікація, ліквідація українських церков, винищення української інтелігенції, масові депортації, розкуркулення, «фрагментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців і водночас розпорошення українців по цілій Східній Європі», масові вбивства українців, заслання у Сибір тощо є радянським геноцидом українців.
Як бачимо, сьогоднішні дії та методи росії мало чим відрізняються від тих, що були 90 років тому. Тож політичні і юридичні процедури мають змусити росію, терористичну за своєю сутністю країну, відповідати за минулі й сьогоднішні злочини проти українців. Сприяти притягненню її до правової, історичної, економічної відповідальності, стати додатковим аргументом щодо необхідності виплати Україні матеріальних компенсацій має й визнання світовою спільнотою Голодомору геноцидом. Цей злочин, як і ті, що відбуваються сьогодні, більше ніколи не повинні повторитися. Саме тому світ має якнайжорсткіше засудити росію, сприяти її політичному переформатуванню й роззброєнню.
