«При всіх важких подіях в минулому я вміла розрізняти між добрими і поганими людьми, була свідома, що є добрі і погані люди в кожному народі. А тепер я почала…
Уявіть, який бюджет щорічно вкачувала держава-агресор у розроблення й упровадження у своїх військах засобів РЕР/РЕБ. Не помилимось, якщо скажемо, що це мільярдні суми. І, слід бути об’єктивним, у цьому сегменті ОВТ армія рф досі сильна. Досвід боїв з окупантами свідчить, що вони здатні «класти» зв’язок наших підрозділів і значно ускладнювати цим роботу наших сил оборони.
А якщо ми скажемо, що українські розробники здатні звести на пси потуги ворожого ВПК, який виробляє пристрої радіоелектронної боротьби та розвідки. І, зрештою, вони вже зробили певну роботу — розробили та налагодили дрібносерійне виробництво радіокомунікаційних пристроїв під назвою HIMERA, портативних радіостанцій захищеного зв’язку рівня відділення-взвод.
Олексій, один з ключових розробників проєкту розповідає, що обсяг виробництва на цьому етапі — дрібносерійний. Втім, інтенсивність випуску виробів можна швидко збільшити в рази, оскільки виробництво одразу планувалося під значні обсяги. Зараз у військах вже перебуває декілька сотень таких пристроїв і перші відгуки воїнів щодо їх використання досить схвальні.
Зі слів розробника, проєкт армійських радіостанцій HIMERA починався задовго до широкомасштабного російського вторгнення, як комерційний, сфокусований для виходу на зовнішній ринок та масспродакшн. Група українських інженерів розробляла комунікатор, який би міг зацікавити паркових рейнджерів, представників екстрених служб, охоронних агенцій, поліцейських. Адже в архітектуру кінцевого продукту, окрім привабливої ціни, вони вкладали не лише розроблення звичайної радіостанції, а й передачу даних між пристроями, ретрансляцію повідомлень, обмін GPS-координатами, можливість створювати свою розумну мережу типу MANET (англ. Mobile Ad hoc Network. — Авт.), щоб обходитись без ретрансляційних веж тощо. На жаль, опанувати іноземний ринок у наших розробників не вийшло. Але за деякий час після початку широкомасштабного російського вторгнення вони зібралися разом, щоб на базі наявних напрацювань створити дешеву, захищену, масову радіостанцію для використання у військах. Такий собі аналог NOKIA 1110, тільки для армійців.
— У перші найважчі місяці російського вторгнення я мав нагоду працювати в одній з волонтерських вишкільних груп, яка займалась, зокрема, і навчанням використання засобів зв’язку. І цей досвід показав, що технологічно із засобами зв’язку, особливо в наймасовішому низовому сегменті, у нас далеко не райдужна ситуація. І це спонукало нас дістати з полиці наші проєктні напрацювання і почати діяти, — говорить Олексій. — Ми вивчили кон’юнктуру ринку. Попит та існуючі пропозиції. Хто наш споживач? Окремий військовослужбовець, екіпаж бойової машини, розвідники, снайпери, оператори БПЛА, підрозділи «відділення-взвод». Які засоби зв’язку у їхньому користуванні? У ліпшому разі це Motorola. А на загал — широкий арсенал Hytera, Anytone, «Баофенгів» та тому подібних «розмовлялок», які об’єднує один великий недолік. Це засоби зв’язку не військового призначення! Ворожий РЕР/РЕБ «розколупає» їх майже в момент. Так, вони виконують комунікаційну функцію. Однак орієнтовані на забезпечення радіозв’язку на побутовому рівні або для потреб екстрених служб. Поле бою потребує скритності, безперервності і захищеності. Для наявних у ворога засобів РЕР/РЕБ не проблема визначити робочу частоту такої DMR (digital mobile radio. — Авт.) радіостанції та відстежити переміщення подібних пристроїв, встановивши їхній унікальний ID. Так само не проблема у разі потреби «покласти» зв’язок, заблокувавши частоту. Ну або «приліпитися» до цієї частоти і прослуховувати радіообмін, аналізуючи інформацію. До відома, у побутово орієнтованих цифрових радіостанціях захист «ламається» за період від 20 хвилин до 3 годин. А ще один негативний нюанс низового сегменту DMR радіостанцій — строкатість наявного парку. Кожна з цих моделей має особливості в налаштуванні, супроводженні, прошиванні та програмах. Для того, аби такий «зоопарк» утримувати в межах робочого режиму підрозділу потрібний дійсно зв’язківець, що «шарить», з прямими руками й відповідним устаткуванням: зарядними станціями, набором кабелів, прошивок та пакетами «софта». І такі фахівці — явище не масове. Отже, ми збагнули, що наших напрацювань і технічних рішень достатню, аби забезпечити вояків пристроями, які ворожий РЕР/РЕБ не зможе ані відстежити, ані «покласти», ані зламати, і пристрій буде максимально простий у користуванні. Собівартість такого девайса — умовно сто доларів за штуку. Плюс — ніяких спеціальних програм і засобів програмування, все налаштовується через смартфон, це буде радіостанція зроблена «для людей».
У чому ж «фішка» радіостанцій HIMERA? Зі слів розробника це — насамперед використання алгоритму AES відразу «з коробки». Advanced Encryption Standard — симетричний алгоритм блочного шифрування. В HIMERA розмір криптографічного ключа становить 256 біт. Тож російські РЕРівці можуть розшифровувати сигнал хоч до морквяних заговин — у них мало що вийде. Для порівняння, у інших «побутових» радіостанціях таке шифрування докупляється та встановлюється окремо. Офіційна ліцензія на один пристрій коштує на ринку відповідного програмного забезпечення приблизно 150-200 доларів на один пристрій. Алгоритм AES прошитий відразу в «коробковій» версії радіостанції гарантує, що росіяни в найближчі 100 років точно не здогадаються, про що балакають вояки. Та й не треба використовувати специфічну систему вербальних «кодів» про «олівці», «коробочки» і таке інше.
Ще одна перевага радіостанції HIMERA — стрибки по частотах. Або, говорячи професійною мовою ППРЧ (псевдовипадкове перелаштування робочої частоти). Для того, щоб зрозуміти, як це працює, уявіть потічок. Аби його перегородити, достатньо одного камінця. Так от, цей потічок — одна робоча частота радіопристрою. А камінь — ворожий РЕБ. А коли таких струмочків тисячі, і течуть вони в різних напрямках і площинах. То блокувати їх досить проблематично!
— Якщо у звичайній радіостанції використана робоча потужність — 5 Вт, ворожому РЕБ достатньо буде увімкнути 100 Вт, щоб задавити всі пристрої навколо, які працюють на цій частоті. Ідею ППРЧ імплементованого в пристрої HIMERA, — використання широкої смуги робочих частот. І навіть якщо ворожий РЕБ працює з потужністю понад 1 кВт, — рівень шуму ледь-ледь помітний, придатний для ведення радіообміну, — говорить Олексій.
Ну і, окрім вищевказаних «фішок», для того, аби відстежити в ефірі пристрої проєкту HIMERA, ще потрібно знати пароль користувача, який було введено в них безпосередньо в підрозділі.
— Навіть ми, виробники, не можемо знайти ці радіостанції в ефірі, — коментує Олексій. — Кількість каналів, по яких вони «стрибають», — понад 65 тисяч! Можливо, якась техніка країн НАТО і може відстежити нашу апаратуру. А от від’ємно «розвинений», але масовий російській РЕБ, на це нездатний. Це наша асиметрична відповідь на їхні мільйонні інвестиції в парк засобів радіоелектронної боротьби окупаційної армії.
Крім цього, номінальна потужність радіостанцій HIMERA — невелика. В десятки разів менша за потужність звичайної рації. Засікти її засобами РЕР майже нереально. Хіба що стояти дуже близько до ворожої станції. Тримає заряд українська розробка близько трьох діб. Заряджається через популярний нині роз’єм Тype C. Як гарнітуру можна використовувати звичайні навушники з роз’ємом 3.5 jack. Для військових гарнітур, які монтуються на шолом і мають кнопку PTT, потрібне незначне втручання в конструкцію. Фактично — «правильна» заміна штекера на звичайний 3.5 jack.
А які ж відгуки від безпосередніх користувачів. Бо понад три сотні радіостанцій вже передано у війська для використання. Маємо стислий коментар, надісланий команді виробників начальником зв’язку одного з підрозділів Сил оборони.
«Нас обробляє ворожий РЕБ. Включають десь по 15 хв. А ваші станції працюють»: пише український воїн-зв’язківець. Олексій, як один з ключових розробників проєкту пишається такими відгуками. Каже, що це стимулює до подальшої діяльності у цій царині всю команду.
У розмові з представником проєкту HIMERA ми не оминули питання розвитку виробництва, проєктів на майбутнє, а також актуального для всіх питання сертифікації продукції та постановки її на озброєння.
Як виявилось, учасники проєкту HIMERA були б раді кооперуватися з іншими виробниками й розробниками електронної продукції. Зокрема віддали частину монтажних робіт, щоб не відвертати уваги на звичайну пайку інженерний склад групи. Цікава робота і з виробниками антен, адже вже думають про подальше вдосконалення своєї конструкції — радіостанцію HIMERA другого покоління, що стала б аналогом американського «Харріса», що перекриває потреби зв’язку ланки рота-батальйон.
А коли розробник дізнався про те, що в оборонному відомстві запрацював Акселератор інноваційного розвитку, його відверто зацікавили перспективи участі в цьому процесі.
— Ми думали над тим, аби зайнятися кодифікацією й сертифікацією свого виробу на офіційній основі. Але відверто, нас зупиняла та інформація, що цей процес бюрократизований і може тривати роками. Звістка про те, що ми можемо прийти до МОУ з готовим рішенням, показати свою продукцію та за півтора місяця поставити її у стрій, якщо вона буде визнана перспективною — дуже ласа пропозиція, на яку слід приставати. Бо це відкриває перспективи для розвитку. І головне — це наш вклад у Перемогу! — говорить один з розробників проєкту HIMERA Олексій.
