Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Харків опинився на вістрі удару російських військ з перших хвилин широкомасштабного нападу російської федерації на Україну. Світлини розбомблених і спалених багатоповерхівок Північної Салтівки — одного зі спальних районів на північному сході міста — облетіли і вразили увесь світ.
Ще один розташований на півночі Харкова мікрорайон, на околицях якого бої точилися вже 24 лютого та який так само регулярно обстрілювали російські війська у перші тижні вторгнення — П’ятихатки. Крім житлових будинків харків’ян, тут розташований Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут», а також окремий навчальний корпус фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Загарбникам було добре відомо, що вони обстрілюють всесвітньо відомі наукові та навчальні установи, в яких, проводячи дослідження з ядерної фізики, працюють, зокрема, з радіоактивними матеріалами. Однак агресорам було байдуже як до життя мешканців П’ятихаток, студентів, викладачів і науковців, так і до небезпеки радіаційного забруднення довкілля та долі унікальної наукової школи.
Про долю навчально-наукового інституту «Фізико-технічний факультет» — найстарішого класичного Каразінського університету Харкова, кореспонденту АрміяInform розповів його директор, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, заслужений діяч науки та техніки України Ігор Гірка.
— Пане Ігорю, як Ви зустріли перші дні великої війни, чи були готові до широкомасштабного нападу росії на Україну?
Як і багато хто перед 24 лютого 2022 року, я, звичайно, переймався тим, що відбувається на українському кордоні з російською федерацією — російські військові навчання, концентрація їхніх військ. Уже був досвід 2014 року, як усі в Україні, я добре знав і про Голодомор, і про інші злочини, вчинені москвою проти українського народу. Однак, все ж таки, мені здавалося, що широкомасштабна у ХХІ столітті війна — це неможливе варварство, яке важко навіть уявити, не те що до нього вдатися. Тому я вірив, що росіяни побрязкотять зброєю, отримають від того якісь політичні дивіденди, особливо всередині їхньої країни, — і цим усе й обмежиться.
Напередодні широкомасштабного нападу війна видавалась варварством, неможливим у ХХІ столітті
Але 24 лютого о п’ятій годині ранку ми з дружиною прокинулися від потужних вибухів. Треба сказати, що мешкаємо ми на Північній Салтівці й на початку 1990 років з нашого вікна було дуже добре видно, як вивозили балістичні ракети з однієї з військових частин. Ця частина розташована прямо за харківською кільцевою автодорогою, на яку виходили вікна нашої квартири. Й ось по ній росіяни вдарили найперше.
— Цікавий спогад про те, як Україна добровільно відмовилась від потужної зброї, щоб потім стати жертвою російської агресії…
— У перші дні я ще хотів вірити, що спрацює міжнародне право, зобов’язання за договорами перед Україною. Сподівався на реакцію ООН, миротворчі сили… Однак нічого цього не сталося. Зрештою, коли у перші дні березня росіяни почали обстрілювати багатоповерхівки Північної Салтівки, вибухали і палали квартири у сусідніх будинках, ми вирішили виїхати спочатку з нашого помешкання, а згодом і з Харкова.
-
- Корпус фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна після ремонту
— Й у той самий час почалися обстріли П’ятихаток, де розташований фізико-технічний факультет, який ви очолювали.
— Насамперед слід сказати, що у П’ятихатках, крім корпусу, є ще студентський гуртожиток, де жили студенти не тільки фізико-технічного факультету, а й багатьох інших факультетів університету. На жаль, там не було передбачене бомбосховище, тому найпершим завданням було врятувати дітей. Багато хто з них був родом з тих територій, які опинилися під ударом у перші ж дні вторгнення, тому не мали змоги виїхати додому. До того ж зникло транспортне сполучення з розташованими на околиці міста П’ятихатками і допомогти в такій ситуації могли хіба що військові, рятувальники, волонтери.
Прихистком для студентів стало підземне дослідницьке приміщення факультету
Дякувати Богу, в нас у гуртожитку чудова комендант — Галина Дмитрівна Стеценко. Вона взяла опіку над дітьми й допомогла організувати все для безпеки та евакуації. Певним прихистком стало підземне приміщення на факультеті, призначене для проведення досліджень. Однак це саме дослідницька споруда, спроможна захистити від вибухів, однак не призначена для тривалого перебування і, ба більше, проживання значної кількості людей. Кілька днів студенти рятувались також у підвалі сусідньої лікарні. Виїхати студенти зрештою змогли 4 березня.
— Людей — студентів, викладачів, науковців — можна було евакуювати. А якою була доля будівель факультету, наукового обладнання?
— П’ятихатки — це перший мікрорайон Харкова на переїзді через харківську кільцеву з боку бєлгорода. Один із перших боїв на цій автотрасі на в’їзді до міста відбувся саме навпроти нашого факультетського корпусу. Неподалік живуть наші співробітники, випускники факультету, тому вже наступного дня я мав фотографії просто з місця подій. Слід сказати, що зовсім недавно, 2021 року, ми завершили ремонт нашої будівлі, витративши на це значні кошти, зібрані завдяки допомозі наших численних випускників, які працюють у наукових установах по всьому світу. Ми повністю утеплили споруду, оновили фасад… Й ось ця наша оновлена яскрава будівля яскраво-жовтого, помаранчевого кольору була на перших же фото у чорних підпалинах від влучань російських снарядів та ракет.
Унікальне коштовне наукове обладнання вигоріло вщент
Однак найгірше було всередині. Наприклад, один зі структурних підрозділів факультету — це кафедра медичної фізики та біомедичних нанотехнологій. Її було оснащено найсучаснішим і дуже коштовним обладнанням, яке купували в Японії, у Європі. На ньому проводили дослідження світового рівня, публікували результати в найкращих журналах, включаючи Nature. Просто до вікна приміщення кафедри влетіла ракета й усе вигоріло вщент. Це не стіни чи меблі, які можна відбудувати, купити нові. Це наукове обладнання, яке є унікальним і коштує дуже дорого. Частина ж обладнання факультету взагалі відновленню не підлягає.
-
- Зруйнований російськими обстрілами корпус факультету (вигляд ззовні)
— Бойові дії, знищення обладнання — все це обірвало навчання, унеможливило наукові дослідження. Як позначилась війна на знаменитій науковій школі факультету?
— Удар, якого ми зазнали — багатовимірний. Багато наших випускників стали до лав Збройних Сил України. Серед них вже є загиблі. На сьогодні я можу назвати ім’я Михайла Лесюти, випускника магістратури 2019 року, який загинув 11 грудня 2022 року на Донеччині. 7 червня 2023 року від важкого поранення помер випускник факультету 2000 року Артур Омаров. Чимало випускників та співробітників факультету, які долучилися до Сил оборони України, не мають змоги займатися науковою роботою, викладанням. Це, безумовно, вдарило по нашій науковій школі.
Війна болісно вдарила по потужній науковій школі
Також минулого року ми мали надзвичайно низький набір на перший курс, бо діти виїхали. Взагалі до 2014 року близько 30 %, інколи і 40 % студентів ми набирали на перший курс з Луганської та Донецької областей. Багато дуже гарних дітей до нас вступали звідти. Тому перший удар від агресії росії ми відчули вже тоді. А 2022 року набір був неприпустимо низьким.
— Чи вдається якось мінімізувати шкоду, завдану факультету війною?
— Студенти і викладачі розсіяні зараз по всій Україні, по всьому світу. Звичайно, завдяки пандемії коронавірусу COVID-19 ми маємо досвід дистанційного навчання, однак у випадку підготовки інженера-фізика воно лише почасти спроможне порятувати ситуацію. Для нашого фаху критично важливою є практика, лабораторні заняття, живий досвід особистої роботи. Без цього повноцінне навчання на фізико-технічному факультеті неможливе.
До цього додаються проблеми, пов’язані з тим, що в Україні кількість ставок викладачів прив’язана до кількості студентів. Це призводить до того, що зі зменшенням кількості студентів для забезпечення навчального процесу викладачі мусять працювати на 0,25 – 0,5 посадового окладу. Насправді така ситуація є проблемою державного рівня, адже Україна гостро потребує висококваліфікованих фахівців, наприклад, для роботи на атомних електростанціях. Сподіваюсь, це зрозуміють політики й чиновники, бо України критично важливо готувати власних спеціалістів.
— Коли йдеться про наукові дослідження в галузі ядерної фізики, завжди постає питання безпеки. Чи становили російські обстріли корпусу фізико-технічного факультету небезпеку в цьому плані?
— Обсяги радіоактивних матеріалів у межах факультету є мізерними, тому витік з університетських лабораторій не міг становити жодної загрози для навколишнього середовища. Інша справа, що поруч із нами є наш сусід, є наш засновник, є наш колега, Харківський фізико-технічний інститут. Це установа, яка свого часу заснувала факультет, випускники факультету становлять понад 90 % науковців ХФТІ.
Обстрілюючи наукові установи, росіяни свідомо ігнорували небезпеку радіоактивного забруднення
У Харківському фізико-технічному інституті споруджена перспективна ядерно-енергетична установка, так зване джерело нейтронів, яке є прототипом абсолютно безпечної атомної електростанції, що немає аналогів у світі. Там зроблено так звану підкритичну збірку, яка унеможливлює вибух. Однак якщо пошкодити чи зруйнувати реактор вибухом ззовні, тоді дійсно могло відбутися радіоактивне ураження території.
— І росіяни про це знали, їм було відомо про те, чим загрожують обстріли П’ятихаток?
— Це загальновідомі факти, абсолютно відкрита інформація. росіяни про це звичайно знали, дехто навіть заздрив нам, що у нас така фантастична фізична установка запускається. Й ось прямо туди були прильоти, які пошкодили будівлю, стіни, дах. На щастя, сама установка не постраждала. Науковці, які з нею працюють, попри обстріли, попри всі умови приїздили на роботу, все зупинили, законсервували й обладнання чекає на кращі часи. Після перемоги установку можна буде знову запустити в експлуатацію.
— У вас широке коле міжнародних зв’язків. Якою була реакція міжнародної спільноти, ваших колег, на широкомасштабний напад російської федерації на Україну, на російські обстріли Харкова, П’ятихаток, фізико-технічного факультету Харківського університету і Харківського фізико-технічного інституту?
— Фізики з усього світу, за винятком росії, однозначно підтримали Україну. Каразінський університет є членом Європейської асоціації ядерної освіти та Європейської асоціації освіти в галузі керованого термоядерного синтезу. У перші ж дні вторгнення вони однозначно і відкрито проголосили, що засуджують цю війну і всіляко будуть підтримувати Україну. І зараз я перебуваю в Інституті фізики плазми в Мюнхені, вони кажуть у Гархінгу. Гархінг у Мюнхені — це як П’ятихатки під Харковом. Так ось місцеві колеги не лише виступили з відповідними заявами на підтримку України, але й зібрали значні кошти на підтримку українських науковців і переказали їх в Інститут фізики плазми Харківського фізико-технічного інституту.
Іноземні науковці засудили напад росії на Україну і надають всебічну підтримку українським колегам
Тобто з боку іноземних колег була відкрита, чітка, зрозуміла позиція на підтримку України, оголошена через Інтернет і через друковані засоби масової інформації. Також це конкретні, численні кампанії зі збору коштів для підтримки колег в Україні, зокрема й у Харкові.
Також провідні іноземні науковці з власної ініціативи читали лекції для наших студентів. Яскравий приклад — Анрі Вайсен, який прочитав 8 лекцій в межах курсу утримання плазми. Зараз група колег з Європи, США, Японії готується прочитати для наших студентів курс лекцій з концепції стелараторів, у межах якого передбачено 12 лекцій. Цей курс розпочнеться наприкінці червня, причому кожну з лекцій проведуть 2 провідних науковці. Ці 24 особи — це топ, це найкращі фахівці з фізики керованого термоядерного синтезу в світі. Вже відібрано групу слухачів з України. Це представники не тільки Харківського університету, однак саме харків’яни є головним кістяком. Тож курс так і називається «Концепція стелараторів: харківські лекції». За матеріалами, зібраними для цього курсу лекції, провідне видавництво наукової літератури Elsevier планує видати окремий підручник.
— А російські науковці?
— Після 2014 року я часом мав ілюзію і сподівався, що росіяни одумаються, чи принаймні світове товариство їм підкаже, як треба одуматись. Я думав, що там же є освічені люди, професори, академіки, фізики, математики. На їхній голос, на їхню підтримку можна сподіватися. Але 2022 року я вже не надто на це сподівався, тому не був засмучений чи здивований тим, що Віктор Садовничий, знаний математик, голова ради ректорів університетів росії, першим підписав писульку про підтримку війни російської федерації проти України. Причому так само вчинили десятки, сотні ректорів, серед яких чимало не просто адміністраторів, але й багато справжніх науковців.
— Ви згадували про випускників. Це, мабуть, найбільше надбання, найбільша цінність для навчального закладу. Якою була реакція з їхнього боку?
— Першим, про кого я б згадав, це доцент філософського факультету В’ячеслав Целуйко. Він випускник кафедри фізичних технологій фізико-технічного факультету, який маючи дві броні — за наявністю кандидатського ступеня та за станом здоров’я — добровольцем пішов до ЗСУ. І таких прикладів багато.
По-друге, не менш важливим для мене є те, що наші викладачі, пропри катастрофічну нестачу фінансування, мізерні кошти, які вони отримують, не зупинили навчальний процес.
Також хочу подякувати тим з випускників, які відгукнулись на наше звернення і допомагають проводити заняття для студентів онлайн. Вони ведуть кілька предметів, практичні заняття. Хочу згадати, наприклад, Івана Малійова, який зараз працює в Каліфорнійському технологічному інституті. В семестрі, що минув, він блискуче вів практичні заняття з квантової механіки.
Нарешті, вагомою стала матеріальна підтримка факультету з боку випускників. Я вже згадував, що завдяки їй напередодні великої війни ми відремонтували корпус фізико-технічного факультету. Нині ж вони підтримують факультет у скрутні часи. Саме наші випускники, які працюють нині у провідних наукових установах України та світу, дають надію, впевненість у тому, що міцна наукова школа фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна збережеться і продовжить розвиток після перемоги України.
Ілюстрації з особистого архіву Ігоря Гірки.
