Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Як вже повідомлялося, 10 червня підрозділи 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша звільнили від російських окупантів населений пункт Благодатне Волноваського району Донецької області. Кореспондент АрміяInform побував у звільненому селищі та зустрівся з армійцями, які брали участь в наступальних діях, а зараз у складних умовах крок за кроком продовжують просуватися вперед, звільняючи Донеччину від окупантів.
Як розповів нам командир батальйону на псевдо «Вій», довгоочікуваний початок контрнаступальних дій наших Сил оборони на Донецькому напрямку почався зі звільнення Благодатного. Цей успіх став можливим завдяки рішучим і завчасно спланованим діям особового складу бригади та суміжних підрозділів, з якими було налагоджено взаємодію. Під час звільнення населеного пункту довелося зіткнутися з доволі сильним опором окупантів.
— Виявилося що в селі ще залишився доволі потужний гарнізон — близько 100 рашистів, — розповідає деталі операції комбат. — Тому під час звільнення прийшлося подавляти вогнем позиції загарбників, розташованих у забудовах населеного пункту, і час від часу вступати в близький контактний бій. Нашим воїнам знадобилося дві доби, щоб повністю визволити село. За цей час було знищено понад 20 окупантів і 10 взято в полон.
— Найбільш впертими виявилися московити, які засіли в місцевому Будинку культури. Спочатку ми запропонували їм здатися, але вони відмовилися. Тоді ми під прикриттям вогню з великокаліберного кулемета Browning M2, встановленого на бронемашину MaxxPro, зайшли на перший поверх і доволі швидко зачистили його. На другому поверсі рашисти облаштували дві позиції в різних приміщеннях, підійти до яких було доволі складно. Спочатку хотіли закидати їх гранатами, але була загроза, що вибухне БК, який вони там зберігали. Тому вирішили кулеметним вогнем розібрати цегляну стіну і зайти в цей отвір. Так і зробили. Інше приміщення взяли штурмом. Під час бою всі окупанти були знищені.
Треба зазначити, що навіть за два дні після звільнення селища ситуація в Благодатному все ще залишається доволі напруженою. Річ у тім, що після того, як українські воїни остаточно взяли населений пункт під свій контроль, рашисти почали піддавати його потужним артилерійським обстрілам. Дороги, які ведуть в напрямку населеного пункту, окупанти цілодобово обстрілюють, намагаючись завадити логістичному забезпеченню українських підрозділів. Тому зараз доставка БК, продовольства, підкріплень, евакуація поранених відбувається в доволі складних умовах.
Ми також потрапили під щільний артилерійський обстріл, переміщуюсь на бронеавтомобілі MaxxPro в Благодатне. Водій машини солдат Степан демонстрував чудеса витримки і майстерності, об’їжджаючи великі вирви і пошкоджену техніку на дорозі. Коли поруч лягали снаряди, він зберігав холоднокровність і не піддавався паніці. До речі, саме на водіїв сьогодні в Благодатному лягає велике навантаження, пов’язане з необхідністю цілодобово доставляти на позиції все, що потрібно для ведення бойових дій, а також проведення евакуації поранених.
Наприклад, водій з позивним «Хірург» за добу здійснив понад десять рейсів у напрямку Благодатного.
— Треба бути дуже уважним під час руху, — розповідає водій. — рашисти постійно полюють за MaxxPro. Вона (бронемашина. — Ред.) для них як червона ганчірка для бика. Їхні БПЛА, коли бачать ці машини, починають негайно корегувати по нас вогонь артилерії. І хоча бронеавтомобіль добре захищений і оснащений всередині броньованою капсулою, яка може врятувати навіть при прямому влучанні міни, краще не зупинятися під час руху. Їхати швидко по розбитій вщент дорозі важко. Автомобіль дуже високий, його подекуди заносить, тому треба бути обережним під час поворотів та об’їздів перешкод, — пояснює «Хірург».
Разом з нами в село приїхали на підсилення бойовий медик на псевдо «Вінні» і солдат — стрілець «Скрипаль». Діставшись села, негайно спускаємося в підвал, тому що ворожі снаряди починають лягати зовсім поруч. Мабуть, рашисти таки побачили пересування броньованого автомобіля, і почали доволі прицільно обстрілювати місце нашого розташування.
На позиції нас зустрів командир на псевдо «Лермонтов». Це бойовий командир, за плечима в якого бої в Іловайську, Вугледарі та на інших напрямках фронту. Саме цього дня в нього був день народження. І поки побратими намагалися привітати воїна, він відсвяткував його двічі. Так сталося, що під час розмови по рації він вийшов з укриття на вулицю. Коли черговий снаряд вибухнув, він за мить до прильоту встиг повернутися в підвал.
— Зараз ситуація в Благодатному контрольована, — розповів офіцер. — Ми продовжуємо стабілізаційні заходи. Ординці змінили тактику. Не змігши втримати село, перейшли до відвертого знищення населеного пункту артилерією. Намагаються знайти наші позиції і місця розташувань. Тому ми розосереджуємося, щоб не наражати особовий склад на небезпеку. На жаль, потужний обстріл під час нашого перебування не обійшовся без втрат. Дістали порання декілька воїнів. Новоприбулий бойовий медик «Вінні» своєчасно надав їм допомогу, продемонструвавши добрі навички з тактичної медицини. Їх негайно завантажили в MaxxPro, на якому ми приїхали, і евакуювали в тил.
В укритті панувала робоча обстановка. Командири за допомогою зв’язківців підтримували управління підрозділами; аеророзвідка відстежувала переміщення загарбників і місця розташування їхніх артилерійських засобів та вела корегування вогню; медики займалися підготовкою для проведення негайних реанімаційних і стабілізуючих дій; розвідники ще раз перевіряли забудови в пошуках недобитих росіян.
Коротше кажучи, тривала рутинна робота, якою наповнені звичайні бойові будні. Попереду в єгерів нові звільнені населені пункти. І вони знають, що треба робити, щоб досягнути цієї важливої мети.
Фото автора
