Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
Білогорівка. Саме ця ділянка фронту болить усій Україні та залишається недосяжною мрією окупантів. Кореспондентка АрміяInform вирушила на бойову позицію мінометників окремої аеромобільної бригади та на власні очі побачила, як десантники продовжують невтомно тримати позиції на «нулі» та працювати по ворожих цілях у режимі нон-стоп.
Заїжджаємо ми пізно вночі, адже противник перебуває дуже близько до нас, і дорога є складною та небезпечною. Коли нарешті потрапляємо в окопи хлопців, то насамперед дивуємось тому, які вони всі молоді, але як багато досвіду за їхніми плечима.
— Я сам народився і жив у Лисичанську, — розповідає командир розрахунку Віктор. — Уперше стикнувся з жорстокістю окупантів ще у 2014 році, коли мені було лише 15 років… Вони просто ловили таких дітей, як я, на вулиці, били і знущалися, погрожували вбивством… Тоді я і прийняв для себе рішення, що коли стану дорослим, то обов’язково «красномовно відповім» рашистам за все зло, яке вони принесли на мою рідну землю. Як самі бачите, я на «нулі» і буду битися з москалями до моменту, коли вся Україна не поверне назад свої суверенні території.
Як тільки годинник показав 4-ту ранку, мінометному розрахунку передали координати цілей, і ми швидко висуваємось до міномета, який працює із закритої позиції.
— Коли нам ставлять завдання і дають координати для наведення, то ми повинні максимально швидко і влучно відпрацювати, адже після нашої роботи ворог починає лютувати і крити по наших позиціях «квадратами», — говорить десантник Дмитро.
Мінометний розрахунок здійснює чотири влучні постріли та вражає бойову машину окупантів, які саме везли свій особовий склад на позиції.
— Що стосується інтенсивності нашої роботи, то можу сказати, що в нас переважно «гарячі дні». Були випадки, коли ми вражали бронетехніку. Утім, для нас в пріоритеті жива сила противника, яка намагається штурмувати наші позиції. Завдяки точному вогню артилерії ворог має все менше і менше шансів говорити про себе, що вони «асвабадітєлі», — доповнює командир розрахунку Віктор.
За словами мінометників, працюють вони і вдень і вночі, за будь-якої погоди та обстановки. Після вдалої роботи по бойовій машині противника з особовим складом, як захисники і попереджали, москалі починають казитися та обстрілювати зі своїх мінометів наші позиції.
— Якщо вони так безперервно луплять своїми снарядами по нас — це означає лише те, що ми доволі вправно виконали свою роботу, чим і розлютили їх. Говорячи про відмінності москальської тактики від нашої, то варто зауважити, що ми намагаємося влучати по цілі з першої чи другої міни. Вони ж просто застосовують проти нас вогневий вал, — каже мінометник Ярослав.
Поки ми перебуваємо в укритті, захисники діляться своїми фронтовими історіями. Десантник Віктор каже, що він неодноразово спостерігав з квадрокоптера, як рашисти намагаються йти на штурм.
— Це жахливе явище. Противник зовсім не цінує свій особовий склад. Навіть ті, кого посилають, — їм абсолютно байдуже на своїх же побратимів. Ми їх пачками кладемо, але вони, ніби зомбі, навіть не звертають уваги на це. Такі моменти демонструють справжнє ставлення російського керівництва до їхньої армії. Для мене, як для командира, надзвичайно важливо думати про підлеглих. Кожен з нас завжди дотримується заходів безпеки, стріляємо виключно із закритої та облаштованої вогневої позиції. Якщо ворог починає працювати по нас, то ми перебуваємо в укритті, — сказав командир розрахунку.
Коли ворожий обстріл стихає, а нових цілей ще немає, захисники жартома кажуть: «Ранок почався не з кави, але продовжимо його обов’язково з нею». Вражає факт: усвідомлюючи те, що будь-який момент може бути останнім, десантники продовжують усміхатися, бачити позитив абсолютно в кожній миті та мати одну мрію — вільну Україну.
Фото автора
