Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
Наприкінці лютого 2022 року голова Циркунівської громади, що за три кілометри від Харкова, повідомив, що до Циркунів зайшли російські війська. У громаді почалися масштабні репресії, зник зв’язок. Під час окупації росіяни грабували та нівечили село.
Офіційно про звільнення населеного пункту Генштаб повідомив уже 7 травня 2022 року, але місцеві жителі вперше відзначили цю подію 2023 року на два дні раніше, коли українські війська захопили село де-факто. Сили оборони спричинили не просто відступ, а просто ганебну втечу рашистів.Але коли загарбників віджбурнули від села за десяток кілометрів, жахи окупації для Циркунів змінилися щоденними нещадними обстрілами.
Тут були зруйновані або пошкоджені практично всі соціальні заклади: школи, дитсадочки, лікарні, амбулаторії, адмінбудівлі. Взагалі по Циркунівській громаді було зруйновано близько 80% житлового фонду. У середині літа тут мав стартувати масштабний проєкт повної відбудови, адже це село потрапило до урядового переліку населених пунктів, які треба відновити в першу чергу, комплексно та «з нуля».
Але наші «людяні» рашики «чомусь» цьому геть не радіють, позаяк продовжують бити по громаді, де апріорі немає скупчень українських військ, далекобійними засобами. Зокрема, ракетами.
А тепер про все докладніше…
Як «асвабадітєлі» підкоряли й втікали з Циркунів
…То був третій день після деокупації села 2022 року. Нам пощастило натрапити на місцевого мешканця Романа, який закінчив свого часу один із силових вишів, здобувши тактико-спеціальну підготовку. У військові лави чоловік не зміг потрапити через серйозні проблеми зі здоров’ям. Але, зважаючи на воєнні знання, його свідчення та «екскурсія» селом під час трьох масованих ворожих обстрілів були для нашої пресгрупи далекими від обивательських.
— Ви не уявляєте, як помпезно орки заходили в село, — розповідає Роман. — Ранком 24 лютого вони парадно із танком на чолі колони з 16-ти бойових машин десанту та під розгорнутими кацапськими прапорами змією заповзли по центральній вулиці.
Потім заїхали інші «асвабадітєлі», а їхня передова колона рушила на Харків — до його околиць від нас кілька кілометрів. Біля двох годин ми чули там звуки потужного бою. А незабаром назад у село з усієї «парадної колони» повернулася лише одна бойова машина десанту. Зверху на броні лежали чотири тушки вже «хороших» бурятів й четверо пошарпаних російських десантників…
Зі слів чоловіка, росіяни після невдалого штурму розпочали займати ключові вузли його великого села, облаштовувати укріпрайони. Поміж рашистів були регулярні військові, росгвардійці, окремі «кавказькі» та «бурятські» підрозділи. Вирізнявся загін із трьох десятків спецпризначенців — їх одразу можна було відрізнити за озброєнням, сучасним радіостанціям, спорядженням «Ратник» та доволі специфічною поведінкою у населеному пункті.
орки залишили тут міномет 2С12-«Сани». Його Роман одразу після втечі «других воїнів у світі» з Циркунів передав підрозділам бригади імені Івана Сірка заразом із затрофеєною ним же новенькою зенітною установкою росіян ЗУ-23-2. Подарував він захисникам ще й «вишеньку на тортику»: оперативно-тактичні карти росіян із нанесеними на них докладними планами бойових дій
Усі інші росіяни були озброєні й споряджені переважно зразками радянських часів. Головною гидотою була юрба орків з «днр і лнр». Поводилися вони по-хазяйськи, демонстративно розмовляючи українською. У нічних п’яних дебошах зі стрільбою вони, нарівні з бурятами, були першими.
Роман провів нашу мобільну групу селом, оминаючи стежками небезпечні садиби. Показав розруху, пограбовані хати зі зламаними гаражами, й попросив йти за ним слід у слід — мовляв, «хитрих» мін тут понатикано незміряно. Показав у трьох господарствах з десяток кинутих ящиків з мінами 120-го калібру, споряджених для пострілу та з додатковими зарядами.
Роман каже, що орки залишили тут міномет 2С12-«Сани», для якого ті міни призначалися. Його він одразу після втечі «других воїнів у світі» з Циркунів передав підрозділам бригади імені Івана Сірка заразом із затрофеєною ним же новенькою зенітною установкою ЗУ-23-2 та ще й «вишеньку на тортику»: оперативно-тактичні карти супротивника із нанесеними на них докладними планами бойових дій.
…Спілкуюся із селянами, які були в окупації. Люди розповідають, що росіяни, мов дикуни, розстрілювали вантажні автівки, квартири й хати прямо з вулиць, через вікна. Нищили цінне майно, яке не змогли вкрасти. Ще така розвага в них була: підходять до вхідних дверей хати чи квартири у двоповерхівках, стукають й кричать — «на рахунок три кидаю гранату!». Вголос рахують та чекають, що робитимуть перелякані старі та жінки…
Зі слів пана Романа та його земляків, росіяни позабирали собі всі дорогі автомобілі. Але під час втечі не погидували навіть допотопними «ЗАЗами». Звечора шостого травня орки вже тікали від наших військ «організовано» і стрімко. Десь о вісімнадцятій годині по всіх вулицях стало чутно, як вони прогрівають всю наявну в них бронетехніку.
А незабаром селяни спостерігали благосну картину: через дамбу над ставком рвонула геть із Циркунів колона з десятків бойових броньованих та вкрадених легкових машин. Над кожною із них, мов у якійсь кінокомедії, височіли пагорби ув’язаних тюків із награбованим. «Хабар» забрати «асвабадітєлі» не забули, а от озброєння з боєприпасами банально кинули — бо ж, ой лишенько, вони не помістилися! Й це при тому, що кілька діб до того орки вивозили награбоване цілими колонами вантажних «Уралів».
Останніми, десь о четвертій ранку, з села вийшли двома ланцюжками десять ворожих танків Т-80 і Т-72, упакованих «за останніми російськими стандартами» тими ж таки тюками із «трофеями». Наступаючи оркам на п’яти, їх переслідували українські підрозділи, б’ючи по них навздогін із усіх калібрів…
На все воля Божа
Наслухалися ми про жахіття в окупації від місцевих достатньо. Про вбивства місцевих задля розваги, зґвалтування, пограбування домівок і квартир у присутності їхніх господарів тощо. Але найбільше автора вразила історія про священника храму святителя Миколая протоієрея Аполлінарія.
— Панотче, люди кажуть, що ви тут у Циркунах від своєї церкви стріляючий російський танк чи не хресним знаменням випхали, коли він стріляв по Харкову? — запитав тоді, спеціально завітавши до церкви для розмови з паном Аполлінарієм.
— Розповіли вже? Як на мене, нічого такого особливого тоді й не сталося. Почув з підвалу сильні гуркіт, брязкіт гусіні навколо храму, а потім декілька оглушливих гарматних пострілів. Піднявся нагору, вийшов за огорожу на вулицю. Постав у кількох кроках попереду танка, перехрестився. Й ті танкісти, розгледівши мене в підряснику, чомусь швиденько розвернулися та подалися геть. Мабуть, то була воля Божа…
— Ще люди мовили, — не відстаю від панотця, — буцімто у вашому підвальному приміщенні переховувалося кількадесят місцевих погорільців?
— Як правило, уночі їх переховувалося десь близько п’ятдесяти людей. Це з тих, чиї хати розбомбило й попалило вщент. Але багато хто тут укривався ще і вдень від мародерства, п’яної стрільби по будівлям, нічних візитів росіян слов’янського чи азіатського лику. «Визволителі» шукали горілку, розваг та «веселої жіночої компанії». Після звільнення Циркунів від росіян більшість з мешканців одразу виїхала хто куди…
…Того дня усі люди, що не встигли потрапити в першу евакуаційну колону на Харків, збіглися до його храму. Бо звідси наші військові та волонтери знову розпочали вивозити усіх охочих у безпечне місце до обласного центру, бо тільки до обідньої пори цього дня Циркуни рашисти тричі вкрили масованими артнальотами…
Ми будуємо, орки — знову руйнують
Довідково. На плашці.12 травня 2023 року Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час робочої поїздки в Харківську область відвідав найбільш зруйновані внаслідок російської агресії населені пункти. Побував і в Циркунах, про що повідомив Урядовий портал. Візит був пов’язаний зі спеціальною програмою їхньої відбудови.
Циркуни невипадково потрапили до урядової експериментальної програми повного відновлення населених пунктів. У Кабміні відібрали села та міста, які з одного боку — невеликі, а з іншого — вщент зруйновані. Принципом проєкту відновлення стало гасло «зробити краще, ніж було». Його мета — не просто відновити конкретні об’єкти, а комплексно відбудувати села за сучасними стандартами.
Як стало відомо автору з власних та офіційних джерел, половина жителів Циркунів на даний час вже повернулась додому. Перш ніж приступити до Великого будівництва, у громаді обстежують зруйновані будівлі, тобто кожен приватний будинок та кожну адміністративну споруду, бо цілих у Циркунах немає.
Крім того, власники садиб повинні отримати акти про те, що на їхніх ділянках немає вибухонебезпечних предметів. Бо на Харківщині тільки за останній тиждень піротехнічні підрозділи розмінували понад 126 га територій, виявивши та знешкодивши 1732 вибухонебезпечні предмети.
Одначе в селі вже працюють магазини та пошта, кілька разів на день ходить автобус до Харкова, відкрився медпункт. Люди все ще сильно залежать від гуманітарної допомоги, бо більшість з тих, хто лишився чи повернувся — пенсіонери та представники вразливих категорій населення.
Але багато хто, не чекаючи благ від держави, почав відбудовуватися самостійно, й спеціалісти з будівельних робіт тут, як то кажуть, нарозхват. Люди відновлюють житло попри те, що по Циркунах ворог усе ще гатить далекобійною зброєю. Зокрема, внаслідок ракетного удару по Циркунах 21 травня 2023 року було повністю зруйновано приватний будинок. І це був третій ракетний удар по Циркунах лише за один тиждень…
Фото автора й з відкритих джерел
