Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
росія страшенно налякана українським контрнаступом ЗСУ і дедалі більше відчуває себе у глухому куті, тоді як Україна повільно, але неухильно змінює ситуацію на фронті на свою користь.
І саме цієї миті на Заході і Сході з’являються «миротворці», які пропонують Україні «мирні плани», припинення бойових дій без виходу російських військ з наших окупованих територій, що могло дуже допомогти кремлю — зробити паузу, що надасть час на перегрупування, переозброєння і можливість підготуватися для нового наступу на Україну.
Так звані миротворці називають цю війну «конфліктом» і «кризою». Проте конфлікт — це коли індійські прикордонники обстріляли десь там у горах пакистанських колег. У нас — справжня війна — агресивна і загарбницька, широкомасштабна, яку можна порівняти з Першою і Другою світовою війною.
На міжнародній арені активно діє з «миротворчими» ініціативами Китай. Його позиція зрозуміла. В особі рф, інтереси котрої він так лобіює, йдеться про китайський протекторат, тому Пекін не хоче, щоб постраждали його інтереси в разі повного краху залежної від КНР держави.
Індія і Африка, які також вирішили виступити «миротворцями», звикли до економічних та всіляких інших зв’язків з рф, що вони мали з нею роками. Крім того, африканці пам’ятають колишню радянську і російську фінансову допомогу.
Час від часу рф вдягається у шкуру борця з колоніалізмом. За часів срср на цій демагогії будувалася вся радянська політика у країнах «третього світу». Хоча рф — одна з останніх колоніальних імперій у світі.
москва залучає до реалізації своїх інтересів на українській землі навіть Понтифіка — Римського Папу Франциска, котрий не може чи не хоче розібратися в суті того, що в нас відбувається. Тому він постійно намагається прирівняти агресора і жертву агресії. Напевно Римський Папа Іван Павло ІІ, який завжди сміливо виступав на боці добра проти зла, зайняв би тут принциповішу позицію…
Україна, навіть вислуховуючи «миротворців», має чітко розуміти: доки на нашій землі перебуває агресор — будь-які перемовини будуть обговоренням нашої капітуляції перед окупантом України. Тільки після виходу агресора з усіх українських територій (включно з Севастополем, Кримом, Донецьком і Луганськом) — перемовини стануть можливими.
