«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Останнім часом досить багато часу спілкуюсь із військовослужбовцями Cил тероборони ЗСУ, котрі стримують ворога на Запорізькому напрямку. Практично всі чоловіки та жінки мають бойовий досвід і кожному з них є що розповісти про бої з російськими окупантами на сході та півдні нашої держави.
Командир роти на псевдо «Вадос» у Дніпропетровській бригаді територіальної оборони практично з початку війни. Найбільш запеклі бої в українського захисника були на Донеччині влітку 22-го року.
— Про бої в районі Великої Новосілки, мабуть, чули всі, ми там тримали оборону, — розповідає офіцер. — У мене досить непогані фізичні якості та витривалість, тож, мабуть, й направили на штурм. Кілька днів без зупину в цьому районі працювала ворожа артилерія та авіація, лупили по наших позиціях танки. Ми ж у складі малих мобільних груп мали стримувати наступ окупантів, не дати їм просунутись далі вглиб. Але, погодьтеся — виконувати бойове завдання під час цілодобового обстрілу, ну, м’яко кажучи, навіть психологічно важко.
рашистська тактика доволі проста та підступна, вони використовували домівки місцевих мешканців, аби ЗСУ не накривали їх артилерією.
— У селі Нескучне, на Донеччині, окупанти захопили практично всі будівлі місцевих жителів, школу використовували як склад для боєприпасів та ПММ. Ми виїжджали з сусідньої Времівки, беручи по максимуму БК, і завдавали вогню на ураження. Чимало ми тоді орків «надвохсотили», не кажу вже про поранених, — продовжує командир роти. — Взагалі ця московитська наволоч боїться нас, наче вогню, вони виконують злочинні накази свого військового керівництва, боячись їм заперечити, бо знають, що можуть бути просто знищені своїми так званими загороджувальними підрозділами. Але на все свій час, всі постануть перед міжнародним судом.
«Вадос» впевнений, що наша Перемога вже близько. Ну а поки він передає свій досвід підлеглому особовому складу та вчить їх добре воювати та не пускати ворога українську землю.
