Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Про рівень демократії будь-якої країни, загальну правову культуру суспільства можна судити по тому, як у ній дотримуються гуманітарних принципів і як захищаються права кожної людини, незалежно від її соціального статусу.
Суцільне недотримання міжнародного гуманітарного права, нехтування фундаментальними нормами Женевських конвенцій, неналежне утримання військовополонених, відсутність медичної допомоги, тортури над комбатантами — явні ознаки того, що держава, котра бере участь у війні, не належить до категорії цивілізованих. Ба більше, вояки її армії, що втратили розум від пропаганди тоталітарного рашистського режиму, ладні навіть убивати беззбройних полонених.
Про те, з чим доводиться стикатися в полоні нашим військовослужбовцям і як відбувається процес їхньої реабілітації після повернення додому, кореспондент АрміяInform поговорив із заступником начальника науково-дослідного відділу супроводу заходів внутрішньої комунікації Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ Володимиром Петуховим.
— Ваша професійна діяльність пов’язана з реабілітацією наших військовослужбовців, котрих вдалося повернути із російського полону. Під час спілкування з колишніми військовополоненими, вам доводилося чути бодай від когось, що з ним поводилися гідно й не чинили фізичного та психологічного тиску?
— Є такі, що кажуть, що нічого такого не було, і відмічають, що їх доволі добре прийняли, знущань не було. Єдине, що вони були обмежені в їжі й пересуванні та їх заставляли працювати.
— І багато таких, якщо говорити про відсоток?
— Такі випадки поодинокі. Якщо я скажу, що цей відсоток загубиться після нуля з комою… У переважній більшості наших військовополонених катують як під час «прийому», так і в СІЗО російської федерації або на тимчасово окупованих територіях у колоніях.
За відгуками останніх звільнених, на наших окупованих територіях ставлення до них дещо покращилося, можливо, вони вже відчувають, що відповідатимуть за те, що наробили…
А взагалі, система тиску на полонених надзвичайно потужна. До своїх тортур вони додають елементи психологічного тиску, намагаються вплинути на світосприйняття. Нині вони навіть лекції проводять за темою історії України — доводять, що її ніколи не існувало. І для такої індоктринації запрошують кандидатів наук. Мета — зміна світосприйняття, соціальної поведінки наших громадян і зміна їхньої свідомості.
Утім, мушу сказати, що наші військовослужбовці дуже стійкі й не піддаються впливу російської пропаганди. Дається взнаки те, що до полону вони перебували в медійному різноманітті — могли дістати інформацію з різних джерел…
— Окупанти намагаються когось схилити на свій бік, переконати зрадити свою батьківщину, залишитися в росії або діяти на її користь після повернення з полону?
— До речі, це постійне запитання, яке ставлять нашим полоненим на тому боці. І дехто під тиском погоджується, щоб покращити умови свого утримання. Але в нас є стаття 111 Кримінального кодексу України — «Держзрада», третій пункт якої передбачає звільнення від кримінального переслідування, якщо людина після звільнення повідомила нашим органам влади про спробу її завербувати.
У росії ж нашим полоненим кажуть — «ви приїдете — вас катуватимуть, ув’язнять у таборах», лякають тим, що з них «не злізе» СБУ.
Ми, навпаки, створили для захоплених у полон російських військових таку систему, де суворо дотримуються правила утримання комбатантів (за Женевською конвенцією).
— Тобто наша система утримання військовополонених і рашистська кардинально відрізняються?
— Безумовно, наша створена за європейськими принципами, а російський спосіб утримання військовополонених продовжує ГУЛАГівські традиції.
У нас були такі обміни, що росіяни від нас від’їжджали з тачками, як туристи. У них була можливість працювати, заробити якісь кошти, купити щось…
Утім, попри те, що з ними гідно поводилися, більшість із російських вояків своїм ЗМІ коментують, що над ними знущались, тиснули і повторюють усі рашистські наративи про нацистів, західних найманців…
І що цікаво, ці байки російські правоохоронні органи реєструють й збирають як покази «воєнних злочинів» України.
Наші ж військовослужбовці зазвичай перебувають у дуже жахливих умовах фізичного та психологічного тиску, тортур.
— Гімн росії їх змушують співати…
— У нас вже є цілий список пісень, котрі рашисти змушують вивчити й співати в місцях позбавлення волі. Це «День Перемоги», «Катюша», інші пісні радянської доби — все, що пов’язане зі імперськими скрепами. І, можливо, вони самі вірять у те, що говорить їхня державна пропаганда.
Я раніше займався культами, питаннями їхнього впливу на свідомість людей, допомагав постраждалим виходити з цих організацій, і скажу, що поведінка російських військовослужбовців дуже часто схожа на поведінку адептів тоталітарних сект.
— Давайте поговоримо про наших хлопців і дівчат, що були визволені з російського полону. Як відбувається їхня реабілітація та реінтеграція?
— Стратегічна мета реінтеграційного процесу — повернення військовослужбовця до суспільства, сім’ї, військової служби. Це комплекс заходів щодо відновлення психічного і фізичного стану, соціальної та професійної адаптації особового складу, який перебував в ізоляції на території противника або в полоні.
У нашій країні вони реалізуються через Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених Антитерористичного центру при СБУ. Наша група реінтеграції військовослужбовців Збройних Сил України взаємодіє з ними і працює за рішенням начальника Генерального штабу ЗСУ з квітня минулого року.
Нам треба подолати наслідки ворожих програм індоктринації, створити безпечне місце для людей, які повернулися з полону, зазнали тиску в ізоляції. Наше завдання — щоб вони відчували цю безпеку, були задоволені фізіологічно і були соціально захищені, і навіть могли розвиватися як особистості. Використовуємо методи психоедукації — пояснюємо, що таке психічне здоров’я, психологічні негаразди та як подолати їхні наслідки.
Наразі до нас у Збройні Сили мобілізовані прийшли з різних місць. Деякі з них навіть не бачили великих міст, хтось проживав на Сході, у російськомовному середовищі, у відверто проросійському інформаційному полі. Тож, попри все пережите, дехто з тих, хто повернувся, має певні ідеологічні прогалини, хибне сприйняття нашого минулого. У нас вони дізнаються про ті історичні факти, про котрі раніше не знали.
Полон для кожного звільненого — це кризовий бар’єр, і наше завдання — щоб після нього в кожного звільненого був не посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), а відбулося посттравматичне зростання особистості і реінтеграція в суспільне життя.
Слід зазначити, що заходи з реінтеграції Генштаб організовує з урахуванням знань, здобутих під час спеціальної підготовки за участю Об’єднаної агенції відновлення персоналу Міністерства оборони США (JPRA) та досвіду організації обмінів з 2017 року.
Ми дотримуємося головного принципу країн НАТО — повернення з полону з гідністю та честю, адже перебування в полоні — це проходження служби в особливих умовах.
— Пане полковнику, щиро дякую за вашу роботу. Сподіваюсь, кожного нашого військовополоненого буде повернуто додому, у родини, у військові колективи, і разом з іншими захисниками вони наблизять нашу Перемогу!
Фото автора та з відкритих джерел
