Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
На війні можна почути багато цікавих та неординарних історій, які неодмінно мають увійти у книги-бестселери про війну XXI століття. Воюють люди різних спеціальностей і професій, багато з яких є дуже цінними й потрібними на фронті, а кожне врятоване життя на війні — це здебільшого робота лікарів. І сьогодні мова піде якраз про представника такого фаху.
— Раніше я вже служив у війську у 2015-2016 роках. Тоді за мобілізацією мене скерували в 92-гу механізовану бригаду, там я був лікарем медпункту батальйону, — розповідає Віктор Костюк. — Потім звільнився й повернувся до звичної в цивільному житті роботи — навчав студентів медичної справи. У лютому 22-го року я одразу звернувся у ТЦК та планував повернутися до тієї ж бригади, де і служив раніше, але бригада на тоді була в Чернігівській та Харківській областях, куди добратися було неможливо через активні бойові дії. І тоді я пішов у нашу Івано-Франківську бригаду тероборони.
Віктор Костюк є доцентом кафедри патологічної анатомії Івано-Франківського Національного медичного університету та заступником декана медичного факультету цього ж вишу.
— Це там, у цивільному житті, у мене така посада, — усміхається Віктор Миколайович. — Тут я начальник медпункту управління бригади, капітан медичної служби. Вдома я б все одно не всидів, тим паче, що знаю вже, як треба працювати в районі бойових дій. Попри мій лікарський фах, патологоанатом, на війні ти мусиш бути лікарем загальної медицини і знати, як діяти в тій чи іншій ситуації. У нас помилок не може бути — бо на кону завжди стоїть людське життя.
За останній рік служби, проведений на фронті, ситуації в начальника медпункту були різні. Та найцікавіше, напевне, те, що тут, на війні, та ще й в одній бригаді він зустрів своїх студентів. Зараз, можна сказати, пліч-о-пліч надають кваліфіковану медичну допомогу солдатам та офіцерам.
— Хлопці та дівчата полишили навчання в університеті, так і не закінчивши його, але обов’язково повернуться за навчальні парти, як тільки закінчиться війна. Я поважаю вибір цих молодих людей, це справжні патріоти, та найголовніше — у них вже буде неоціненна практика. У разі потреби я їм допомагаю й робитиму це доти, доки це буде потрібно, — говорить капітан медслужби.
— Пам’ятаю, що на початку війни було досить складно, доводилось часто виїжджати на стабілізаційний пункт ближче до «нуля» і там надавати невідкладну медичну допомогу, перевозили поранених у госпіталь. Якось я з колегою чотири дні працював у такому режимі, руки вже не слухались та давалась взнаки фізична втома. Але ми врятували багато людей, і більшість із них зараз знову у строю.
Віктор Костюк каже, що нині на передовій також допомагають і цивільним мешканцям прифронтових сіл і міст. Надають консультації та в разі потреби скеровують до вузькопрофільних лікарів в обласний чи районний центр.
— Війна обов’язково закінчиться й ми переможемо, я в цьому впевнений. Нам, лікарям, часто бажають якнайменше пацієнтів, я ж зі свого боку бажаю всім здоров’я, берегти себе, бо вдома нас чекають сім’ї, діти та дружини, заради кого ми всі тут і воюємо, — запевнив лікар.
