Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
На війні можна почути багато цікавих та неординарних історій, які неодмінно мають увійти у книги-бестселери про війну XXI століття. Воюють люди різних спеціальностей і професій, багато з яких є дуже цінними й потрібними на фронті, а кожне врятоване життя на війні — це здебільшого робота лікарів. І сьогодні мова піде якраз про представника такого фаху.
— Раніше я вже служив у війську у 2015-2016 роках. Тоді за мобілізацією мене скерували в 92-гу механізовану бригаду, там я був лікарем медпункту батальйону, — розповідає Віктор Костюк. — Потім звільнився й повернувся до звичної в цивільному житті роботи — навчав студентів медичної справи. У лютому 22-го року я одразу звернувся у ТЦК та планував повернутися до тієї ж бригади, де і служив раніше, але бригада на тоді була в Чернігівській та Харківській областях, куди добратися було неможливо через активні бойові дії. І тоді я пішов у нашу Івано-Франківську бригаду тероборони.
Віктор Костюк є доцентом кафедри патологічної анатомії Івано-Франківського Національного медичного університету та заступником декана медичного факультету цього ж вишу.
— Це там, у цивільному житті, у мене така посада, — усміхається Віктор Миколайович. — Тут я начальник медпункту управління бригади, капітан медичної служби. Вдома я б все одно не всидів, тим паче, що знаю вже, як треба працювати в районі бойових дій. Попри мій лікарський фах, патологоанатом, на війні ти мусиш бути лікарем загальної медицини і знати, як діяти в тій чи іншій ситуації. У нас помилок не може бути — бо на кону завжди стоїть людське життя.
За останній рік служби, проведений на фронті, ситуації в начальника медпункту були різні. Та найцікавіше, напевне, те, що тут, на війні, та ще й в одній бригаді він зустрів своїх студентів. Зараз, можна сказати, пліч-о-пліч надають кваліфіковану медичну допомогу солдатам та офіцерам.
— Хлопці та дівчата полишили навчання в університеті, так і не закінчивши його, але обов’язково повернуться за навчальні парти, як тільки закінчиться війна. Я поважаю вибір цих молодих людей, це справжні патріоти, та найголовніше — у них вже буде неоціненна практика. У разі потреби я їм допомагаю й робитиму це доти, доки це буде потрібно, — говорить капітан медслужби.
— Пам’ятаю, що на початку війни було досить складно, доводилось часто виїжджати на стабілізаційний пункт ближче до «нуля» і там надавати невідкладну медичну допомогу, перевозили поранених у госпіталь. Якось я з колегою чотири дні працював у такому режимі, руки вже не слухались та давалась взнаки фізична втома. Але ми врятували багато людей, і більшість із них зараз знову у строю.
Віктор Костюк каже, що нині на передовій також допомагають і цивільним мешканцям прифронтових сіл і міст. Надають консультації та в разі потреби скеровують до вузькопрофільних лікарів в обласний чи районний центр.
— Війна обов’язково закінчиться й ми переможемо, я в цьому впевнений. Нам, лікарям, часто бажають якнайменше пацієнтів, я ж зі свого боку бажаю всім здоров’я, берегти себе, бо вдома нас чекають сім’ї, діти та дружини, заради кого ми всі тут і воюємо, — запевнив лікар.
