Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
…Противник здійснив чергову спробу атакувати наші позиції і прорвати оборону. Українські захисники вступили в бій.
Короткі автоматні черги долинали так, немов хтось поруч ламав сухі гілки. Вибухи штовхали повітря, шматки землі з неприємним хлюпанням ляпали в мокру траву. На правому фланзі, не жаліючи боєкомплекту, відпрацьовував кулеметник.
Раптом один із солдатів гучно, так що було чутно на великій відстані, закричав:
— Санітара!!! Сашка поранило!
За якусь мить четверо солдатів, тримаючи згорнуті ноші, пригинаючись, побігли в саму гущину бою. Евакуювати «трьохсотого» потрібно було на інший берег річки, куди вже мчалася «коробочка».
Водну перешкоду довелося форсувати на човні під артилерійським вогнем противника.
Лічені хвилини знадобилися солдатам на те, щоб перевантажити ноші з «пораненим» побратимом у машину, і ось пікап на всіх парах несеться до найближчої лісосмуги. Там на них вже чекає санінструктор зі своїм рятівним наплічником.
Первинний огляд, виявлення кровотечі, переломів, розрізана одежа, кров. Солдат то кричав від нестерпного болю, то стогнав.
Санінструктор весь час розпитував солдата:
— Як тебе звати?
— Сашко…
— Ну от, Сашко. Буде все гаразд. Турнікети накладено правильно, крові ти втратив теж помірно… Терпи, друже, зараз буде легше…
Весь цей час за діями санінструктора уважно спостерігав начмед батальйону, капітан медичної служби Олександр.
На запитання, чи все гаразд, відповів коротко:
— Так, усе так. Усе правильно робить.
Нарешті «поранений» солдат був обгорнутий блискучою термоковдрою, стогін і крики припинилися.
Санінструктор доповів:
— Солдата Сашка врятовано…
Це були чергові навчання одного з підрозділів, що виконував бойові завдання на Сході країни, а наразі перебуває на відновленні.
Як зауважив начмед батальйону: «Ми повторюємо вправи й відпрацьовуємо дії солдатів до автоматизму».
— Від того, як швидко буде надано первинну допомогу після поранення, як правильно будуть накладені турнікети, залежить життя. Тому вчимося, доки є час, — сказав капітан медичної служби Олександр.
За навчаннями спостерігав командувач Об’єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенант Сергій Наєв.
— Під час таких занять військовослужбовці відточують свої навички, адже справжній бій — це суворий іспит для кожного з них, де немає права на помилку. Необхідно не тільки убезпечити власне життя, а й врятувати свого побратима, — зазначив генерал-лейтенант Сергій Наєв.
За словами командувача Об’єднаних Сил ЗС України, ці навчання були проведені також з метою передачі досвіду, адже бойові медики цього батальйону разом з підрозділом виконували завдання на Сході нашої країни. Тому під час навчань були присутні керівники медичних служб з інших підрозділів, щоб на власні очі побачити, як потрібно діяти в умовах, максимально наближених до бойових.
Примітно, що навчання відбулися напередодні Міжнародного дня медичної сестри. Саме 12 травня 1820 року народилася Флоренс Найтінгейл, яка під час Кримської війни (1853-1856 роки) організувала у Туреччині догляд за пораненими солдатами. Згодом вона заснувала перші курси сестер милосердя в Англії. Флоренс Найтінгейл відома як фундатор професії медичних сестер і ініціатор реформи шпиталів.
З нагоди Міжнародного дня медичної сестри командувач Об’єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенант Сергій Наєв нагородив бойових медиків, які виконували завдання під час відбиття російської агресії.
— Бойові медики — це ті янголи-охоронці, які рятують наших воїнів на полі бою. Я дивуюся, звідки у вас стільки сил і енергії, щоб постійно перебувати в готовності врятувати побратимів. Низький уклін за вашу невтомну працю і за сотні збережених життів, — наголосив генерал-лейтенант Сергій Наєв.
Фото авторів
