Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Ця історія почалася ще у травні минулого року. Під час запеклих боїв на Миколаївському напрямку гармаші окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка затрофеїли потужну 152-мм гармату «Мста-Б». Майже рік розрахунок командира гармати Євгена вдало нищить ворога на найбільш важливих ділянках фронту. За цей час артилеристи перетворили на брухт декілька десятків одиниць російської бронетехніки: танків, САУ, ББМ, автомобілів, а сотні орків були відправлені на «концерт до Кобзона».
Кореспондент АрміяInform побував на вогневій позиції трофейної «Мсти-Б» на Авдіївському напрямку і наочно побачив, як вона вдало нищить своїх колишніх господарів.
Нас зустрічає стомлений командир гармати.
— Працювали майже всю ніч, — розповідає Євген. — Ворог намагався просуватися малими групами і штурмувати позиції нашої піхоти. Знищували їх осколково-фугасними снарядами. Як доповіла розвідка, противник зазнав значних втрат і відступив. Крім того, активно подавляли їхні вогневі засобі й вели контрбатарейну боротьбу.
Бачимо у траншеї купу відстріляних гільз. Якщо більшість з них дійшла до цілі, то дійсно для багатьох ординців минула ніч стала останньою у житті. До речі, розрахунок колись російської «Мсти-Б» працює нині в режимі 24/7. Ворог не залишає спроб атакувати позиції українських захисників поблизу Авдіївки, і доводиться щодня стримувати їхню навалу, завдаючи болючих втрат. На рахунку трофейної гармати чимало вражаючих досягнень. Наприклад, завдяки своєчасно наданим аеророзвідкою координатам вдалося майже за 15 хвилин знищити три ворожі 122-мм САУ 2С1 «Гвоздика». Не менш вдалою була атака під час бойових дій на півдні України. Тоді одним пострілом була вражена ціла колона ворожої техніки. Сталося так, що першим снарядом вдалося влучити в бензовоз і від вибуху вогонь розповсюдився на решту бойових машин і вантажівок.
— Гармата дісталася нам неушкодженою в ідеальному технічному стані, — долучається до розмови командир взводу, виконувач обов’язків старшого офіцера батареї Денис. — Тоді ми виконували завдання поблизу Миколаєва. Поява додаткової артилерійської одиниці виявилася дуже своєчасною. Відразу долучили її до бойової роботи. Уже за декілька днів відкрили рахунок знищених цілей. Зазвичай це була ординська піхота. Вони тоді лізли напролом, і ми щодня перемелювали їх у великій кількості. Незабаром на нашому рахунку з’явилися танки, БМП, БТР і артилерійські системи. Якби московити узнали, що таких втрат їм завдають їх же зброєю — вони б більш ретельно ставилися до її збереження. Але їм тоді було не до цього. Орки намагалися зберегти собі життя. Коли ми накривали їх вогнем, негайно кидали свою техніку і тікали хто куди. До речі, ця «Мста-Б» — не єдина трофейна гармата в нашій бригаді. Під час боїв на південному напрямку нам вдалося захопити ще декілька різних артилерійських систем, — додає Денис.
Як згадує командир гармати Євген, найбільш вражаючим було знищення рашистського артилерійського дивізіону 122-мм гаубиць Д-30, який входив до складу елітного повітряно-десантного підрозділу загарбників. Тоді було захоплено 14 гармат, одинадцять з яких були в робочому стані.
— Після вдалого вогневого ураження силами артилерійського дивізіону бригади ворог зазнав нищівних втрат. Я особисто бачив його наслідки, — розповідає Євген. — Зруйновані укриття, посічені уламками будівлі, а ще — «гірлянди» із кишок на гілках дерев і залишки тіл окупантів у траншеях. Того дня ми знищили майже весь дивізіон орків — близька 150 осіб. Такі досягнення дуже нас мотивують і надають впевненості в подальших діях.
Спогади і розповіді про героїчне минуле перериваються командою «До гармати!». Командир отримав нові цілі від старшого начальника і негайно віддає команду приготовиться до відкриття вогню. Розрахунок починає діяти, всі номера обслуги чітка знають, що робити. Снарядні підносять до гармати 43-кілограмовий снаряд, зарядні досилають його у ствол, навідник наводить гармату згідно з вказівками командира і за 3 хвилини все готово до пострілу. Налагоджений механізм дій відпрацьовано до автоматизму. Ніхто не робить зайвих рухів. Усе раціонально і цілеспрямовано. Лунає команда: «Гармата!» і перший постріл гучним відгуком проноситься над верхівками дерев. Ще не розвіявся дим, а наступний снаряд уже у стволі. Невеличке корегування прицілу і знов постріл. Трофейна «Мста-Б» завдає удару по скупченню живої сили, яка знов вирішила перевірити на міцність оборону захисників Авдіївки.
— Посилаючи ворогу черговий вогняний подарунок, кожний з нас подумки висловлює окупантам своє особисте побажання, — ділиться своїми думками Євген. — Хтось мститься за загиблих родичів, дітей, друзів, хтось за зруйновані міста і села. Але всі мріють про одне — Перемогу і звільнення України!
Фото автора
