Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
В одному окремому підрозділі Сил оборони півдня є не окремий, але дуже завзятий артилерійський підрозділ. Зустрітись з хлопцями довелось випадково на херсонських шляхах, але захисники погодились приділити кілька хвилин та поділитись останніми гарними новинами.
— Ми не змагаємось у рівні ненависті до окупантів, але він тут дуже високий, бо ми ніколи не пробачимо усі ті звірства, що вони робили з перших днів вторгнення, і помста наша буде невідворотною, — починає розповідь військовий на псевдо «Сокіл». — Для цього, окрім штатних зразків озброєнь, наш підрозділ ефективно використовує і трофейну техніку, таку як гаубиця Д-20, наприклад.
Багато ще чого знайшли захисники на колишніх позиціях окупантів і все обіцяли «повернути» назад. За словами військового «Ворчуна», всі завдання у підрозділі виконуються ґуртом — будь-то нищення ворога або ремонт техніки.
— Постріли для гаубиці знайшли спільно із саперами бригади, також зробили мобільною гармату С-60 і багато чого іншого вигадуємо для нищення русні, — розповів «Ворчун».
Щодо крайнього завдання, хлопці були дуже в піднесеному настрої, бо вдалось завдати масованого ураження окупантам, яке планували протягом тижня.
— Провели ретельний аналіз даних розвідки та розрахували район зосередження особового складу та техніки кацапні на лівому березі. В операції також брала участь артилерія інших підрозділів та старшого начальника, загін однодумців, як ми кажемо. І коли все було готово й розвідка підтвердила, що наразі скупчення максимальне — почалось. За короткий проміжок часу більше ніж 70 снарядів відправили їм гуртом замість кави, — усміхаючись згадує «Сокіл». — Як результат, дві вантажівки з демілітаризованими окупантами вони згребли, але це не все, бо відкопують ще під завалами своїх. А скільки санітарних втрат було в них, можна тільки здогадуватись.
За словами захисників, сильний вітер та туман із дощем не дозволив розвідникам детальніше роздивитись результат роботи, але радіоперехоплення й «плач та стогін» у соцмережах окупантів свідчили лише про одне — все вдалося.
— На всіх напрямках, де ми заходимо, завжди повертаємо ворогу все, що знаходимо. Але завжди шокує, що після себе вони залишали на позиціях, чесно, у свинарнику набагато чистіше. Про пральні машини і решту — взагалі мовчу. Не розумію, куди вони пруть, для чого, якщо, окрім тьми і смороду, нічого за собою принести не можуть, — поділився думками військовий «Коломбо».
За словами захисника, вони з побратимами готові до кінця боронити свою країну, але не розуміє певні процеси, які відбуваються.
— Не розумію ніяк, коли чую, що військкомати ловлять людей. Справжній чоловік повинен сам прийти і стати на облік, й тебе покличуть у свій час, коли будеш потрібний. Не чекати, коли ворог прийде до тебе додому, спостерігаючи як ми, ті хлопці, які прийшли більш як рік тому самі, будемо захищати рідну країну, гинути за неї, поки ти сидиш дома. Ніколи не зрозумію це хибне мислення, що тобі держава повинна все, а ти їй нічого, — наостанок додав «Коломбо».
Фото автора
