Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Українські мисткині Наталія Кохаль, Олена Толкачова та Ганна Цариковська представили свої твори в рамках проєкту «НАЖИВО», що почався ще 24 лютого 2022 року як спосіб емоційного самозахисту художниць. У результаті він розвивається, поповнюється новими роботами і буде завершений, коли закінчиться ця війна.
Художниці змогли втілити у творах власний емоційний досвід від переживання подій, що випали на долю українців. У їхніх картинах —звернення до сакральних українських символів, як-от зображення рослин і птахів, українського вінка, рушників, орнаментальних і декоративних мотивів трипільської культури. Філософське переосмислення подій, свідками яких стали художниці, зумовлено загостреним бажанням зберегти своє унікальне обличчя, культуру і самобутність. Про зародження і перспективи проєкту кореспондентці АрміяInform розповіла художниця Наталія Кохаль.
— Все, що представлене в експозиції, це картини, написані з перших днів широкомасштабного вторгнення. Всі емоції, які ми пережили в ті дні, потрібно було виплеснути — так виникли ці художні роботи. Всі ми залишилися в Києві, та, як багато українців, під час обстрілів бігали до сховища, переживаючи страх. Нервова напруга була дуже сильною, потрібно було щось робити, аби її витримати. Для художника малювання — це арттерапія, і саме робота допомогла пережити найкритичніші часи. Займаєшся своєю роботою, робиш те, що подобається, і виходиш з цього депресивного тривожного стану, — розповіла мисткиня.
Художниці Наталія Кохаль, Ганна Цариковська та Олена Толкачова походять з великих мистецьких династій, їхні родини пережили не одну війну, на долю нинішнього покоління випала російсько-українська.
— Спочатку ми виставляли свої роботи на сторінках Facebook, побачили, що людям подобається, є зацікавлення, тож проєкт зародився природно, сам собою. Ми вирішили: якщо хоч на п’ять хвилин вдасться відволікти глядача від цієї ситуації — це вже буде дуже добре. Людина відпочине, переключиться, я вірю, що наше мистецтво допоможе людям емоційно зміцнитись, — поділилась пані Наталія. — Проєкт змінює локації, виставлявся в галереї «Митець», Музеї Тараса Шевченка і тепер — Київській картинній галереї. Далі плануємо показати експозицію і за межами Києва.
Під час проведення виставок у межах проєктів художниці зібрали близько 24 тисяч грн і передали кошти для потреб Медичного батальйону «Госпітальєри» та БФ «Повернись живим».
— У нинішній ситуації кожен має робити те, що може. Ми — малюємо, а ще — збираємо донати на ЗСУ. Крім того, сьогодні важливий не лише воєнний фронт, але й культурний і духовний. Нині Україна колосальними темпами виходить на новий рівень національної ідентичності, ми всі відчули цінність того, що ми — українці. Це страшна війна, але через неї українці стали згуртовані, почали більше розмовляти українською мовою, цікавитися українською культурою. Все, що ми зараз робимо, — навіки залишиться в історії, все це артефакти нашої історії, ті емоції, які ми переживаємо, необхідно зберегти. Тому ми організували цю виставку, адже всі ці роботи опосередковано визначають час, у який живемо всі ми. Саме зараз українські художники повинні підкреслювати нашу національну ідентичність, бо це справа нашого виживання, — зазначила художниця.
Фото автора
