Невелика група офіцерів й аналітиків поставила під сумнів домінуючу доктрину важких літаків і довела, що майбутнє повітряних боїв — за маневреними, швидкими та порівняно недорогими машинами….
— Мені 22. Я на війні чотири роки, з вісімнадцятиріччя. Знищив багато російських окупантів і щасливий з цього. Це найкраща робота у світі, — каже Андрій.
Він молодший сержант, командир розрахунку гармати Д-30. Його розрахунок швидко знімає маскувальні сітки з гаубиці, наводить її та робить постріл. За 30 секунд — ще один. Це триватиме, доки всі цілі не будуть знищені. Так у районі Кремінної працює артилерійська батарея окремої десантно-штурмової бригади.
Підрозділ перебуває в цілодобовій готовності відкрити вогонь. Від моменту отримання інформації про ціль і до першого пострілу минає близько однієї хвилини.
— Виконуємо різноманітні завдання, знищуємо техніку росіян, живу силу, боремося з їхньою артилерією, — розповідає старший офіцер батареї Максим. — Дрони літають над переднім краєм. Як тільки виявляють цілі — ми беремося до роботи. Ведемо вогонь прицільно. Кожний постріл робимо за координацією аеророзвідки. Як тільки снаряд досягає цілі, аеророзвідники відразу повідомляють нам про результат. Корегують наш вогонь. Другий снаряд, як правило, вже влучає в ціль. Працюємо і вдень і вночі. У темну пори доби наведення забирає трохи більше часу.
Вогнева позиція артилеристів добре замаскована та захищена. Адже стріляють не тільки вони, а й по них. Вже після декількох перших пострілів ворог робить все, аби виявити вогневі позиції наших артилеристів та почати контрбатарейну боротьбу. Тож тут є система окопів, бліндажі, укриття для боєприпасів. Також артилеристи можуть змінити позицію. Для цього все підготовлено.
— Здається , артилерія загарбників виснажується, — каже старший офіцер батареї Максим. — Торік навесні, як тільки дві наші гармати відкривали вогонь, по них відразу ж стріляли близько десяти ворожих гаубиць. Для нас це було ходіння по лезу ножа. Ми постійно змінювали позиції, аби вижити і зберегти зброю. Окупанти не економили снарядів. Це був найважчий період війни для нашої батареї. Тепер ситуація змінюється. Зараз буває так, що ми можемо цілий день працювати, а росіяни нічого не протиставляють цьому.
Гаубиця Д-30 стріляє на відстань до 15 200 метрів.
— Ми вражали цілі на відстані 15 000 метрів, — каже командир розрахунку гармати. — Це була контрбатарейна боротьба. Ми проти самохідних артилерійських установок ворога. росіяни «накрили» нас і заспокоїлися. Навіть не змінили позиції. Але ми повернулися до своїх гаубиць після їхнього обстрілу і таки розбили ворога.
Ця артилерійська батарея безперервно дає відсіч агресору на сході України з 2021 року.
— Тоді наша бригада прибула в Донецьку область для виконання завдань у складі Об’єднаних сил, — розповідає старший офіцер батареї. — Тут ми зустріли широкомасштабне вторгнення. Воювали поблизу Торецька і Горлівки, під Лиманом, стримували наступ росіян на Ізюм та Слов’янськ. Згодом вже самі перейшли у контрнаступ. Брали участь в операції з оточення Лиману.
У батареї є артилеристи, які весь цей час на війні. Поруч з ними воюють мобілізовані воїни. Старший офіцер батареї Максим за першою своєю цивільною професією — фахівець музейної справи та історик. У 2019 році вступив на річні курси лідерства в Національну академію сухопутних військ, де готували офіцерів для артилерії та ракетних військ. Після випуску він мав можливість обирати підрозділ для служби. Так потрапив в окрему десантно-штурмову бригаду.
— Нині наш підрозділ — це воїни віком від 20 до 50 років. Серед них — недавні школярі та люди з життєвим досвідом, які мають дітей та онуків. Представники різноманітних професій. Всіх не перелічити. У нас є кок з риболовецького судна, айтівці, зв’язківці, вчителі, — розповідає Максим. — Дуже різні люди. Їх усіх об’єднує бажання вигнати окупантів з нашої землі і перемогти.
Фото і відео автора
