Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
До 24 лютого 2022 року наші військові, які проходили строкову службу, до участі в бойових діях як під час АТО, так і в операції Об’єднаних сил не залучались. Це було цілком виправдане рішення, адже сенс строкової служби — надати військовозобов’язаним юнакам базову військову та спеціальну підготовку, після чого залишити їх у запасі для призову в разі нападу агресора на нашу країну, коли регулярними збройними формуваннями зупинити ворога вже неможливо.
Проте початок широкомасштабного вторгнення окупантів в Україну з півночі, сходу та півдня нівелював умовну різницю між різними категоріями захисників свого народу. Оборону від зазіхань агресора тоді тримали не тільки професійні військові, а й територіальна оборона, добровольчі підрозділи, формування територіальних громад, громадяни інших держав і, звісно ж, строковики.
Спільними зусиллями Сили оборони України змусили окупантів відмовитись від багатьох загарбницьких планів, ухвалити ряд рішень щодо «жестів доброї волі» та, зрештою, вигнали росіян зі значної частини окупованих ними на початку наших територій. Війна все ще триває, і сьогодні ми можемо спостерігати досить знакову тенденцію для нашого суспільства. Чимало з тих строковиків, які внаслідок масштабного нападу росії змушені були на рівні з контрактниками боронити свою землю, сьогодні ухвалюють виважені рішення та підписують контракти на проходження військової служби зі Збройними Силами України.
Ми в Інформаційному агентстві АрміяInform цілком підтримуємо такі рішення призваних на строкову службу юнаків. Водночас наш кореспондент вирішив поцікавитись, що ж спонукає українську молодь під час строкової служби, яка об’єктивно триватиме впродовж усього часу дії воєнного стану, підписувати контракт, зокрема з Військово-Морськими Силами ЗС України.
Олександр щиро вірить у нашу перемогу
Моторист-електрик матрос Олександр народився в Києві у 2001 році. Після школи навчався в професійному коледжі за фахом авторемонтник колісних транспортних засобів. Коли ж у 2021-му прийшла повістка, сам попросився направити його на службу у Військово-Морські Сили ЗС України, бо давно мріяв пов’язати свою долю з морською справою.
— Мої враження від строкової служби — все було чудово: і хороше ставлення командирів, і допомога колективу, я опанував нові спеціальності, спочатку моториста, потім моториста-електрика, — розповідає Олександр.
Для нього широкомасштабне вторгнення зс рф стало визначальним мотивом підписати контракт.
— Я зрозумів, що хочу повноцінно захищати свою країну на рівні з іншими професійними військовослужбовцями. Десь через місяць після початку Великої війни підійшов до командира й сказав, що не хочу далі строковиком бути, хочу продовжувати служити у ВМС й підписати контракт, — згадує моторист-електрик матрос Олександр.
Його рішення підтримали як команда корабля, так і родина. До речі, хлопець ще до військової служби добре розбирався в армійських порядках — його дідусь воював ще в Афганістані, а дядько сьогодні боронить Україну поблизу Бахмута.
Олександр щиро вірить у нашу перемогу й навіть після звільнення всієї території України планує продовжувати службу у ВМС, щоб здобувати нові знання та кар’єрно зростати. Його метою є здобуття вищої освіти в інституті ВМС та отримання звання офіцера вітчизняного флоту.
Владислав хоче стати професійним водолазом
Водолаз-такелажник матрос Владислав родом зі Слов’янська Донецької області. У 2021 році вступив до інституту ВМС, проте коли почалося широкомасштабне вторгнення, він вирішив, що буде більш корисним у діючих військах, а не в навчальному закладі. Тоді Владислав відрахувався за власним бажанням і пішов у Військово-Морські Сили продовжувати строкову службу, а згодом підписав контракт.
— Я хочу стати професійним водолазом і пройти водолазну школу. Наразі в мене тільки тренувальні спуски, але надалі, сподіваюсь, будуть і робочі, і бойові, — розповідає Владислав.
За його словами, він розуміє для себе переваги контрактної служби в суттєвій різниці рівня грошового та соціального забезпечення, як порівняти зі строковою, вищими вимогами командування до відповідальності військовослужбовця за виконання покладених на нього завдань, значно більшими можливостями у професійній підготовці та, як наслідок, набагато цікавішим розкладом повсякденних навантажень.
— Тепер у мене є можливість набути достатнього досвіду для переведення в один з підрозділів спеціального призначення й надалі виконувати завдання безпосередньо на передовій. Тобто бути ще більш корисним нашому народу та в результаті вигнати ворога з нашої країни. Контрактна служба для мене — це можливість займатися тим, що подобається, і чим я можу стати у пригоді побратимам, — наголошує Владислав.
Своє майбутнє Данило бачить у складі ВМС ЗС України
Радіотелеграфіст матрос Данило, родом з Кривого Рогу Дніпропетровської області, звернувся до територіального центру комплектування. Там йому запропонували вступити до Відділення військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту в Одесі (навчального закладу з підготовки спеціалістів старшин та сержантів для надводних кораблів та берегових частин Військово-Морських Сил Збройних Сил України).
— Щойно почалася Велика війна, я зрозумів, що хочу перевестися до бойової частини ВМС та вже в той момент допомагати нашим Збройним Силам України боротися із загарбниками, — розповідає Данило.
Йому ще з дитинства подобалася «військова тематика». Малим дивився з батьком фільми й серіали про війну. Тоді його особливо зачепила корабельна тема. Тож коли з’явилася можливість здобути під час строкової служби морську професію, він побачив і хорошу перспективу для себе, і кар’єру, пов’язану з військо-морськими силами.
— Я вступив, а незабаром розпочалася широкомасштабна війна. Навчання тривало, але наступ росіян на мою країну дуже гнітив мене. Тому я вирішив припинити навчання та продовжити службу в бойовій частинні, щоб наскільки можу допомагати нашим ВМС боронити країну з морського напрямку, — згадує Данило.
Улітку минулого року він прибув в екіпаж, а вже за деякий час вирішив підписати контракт. Завдяки такому рішенню він отримав змогу матеріально підтримувати свою родину в цей складний час і водночас професійно та кар’єрно зростати. Розповідає, що на контракті може набагато краще сприяти боротьбі з окупантами, аніж у статусі строковика.
— Досвід контрактної служби дає реальні, перевірені в умовах війни знання та навички, які допомагають перемагати ворога. Так набагато легше опанувати не лише свій фах, а й здобувати навички володіння різними типами зброї, технічними засобами, вивчати зразки озброєння та військової техніки противника, способи боротьби з ними, — зазначає матрос.
Після перемоги у війні з російською федерацією Данило хоче продовжувати навчання та здобути вищу освіту й офіцерське звання. Своє майбутнє він бачить у складі ВМС ЗС України. А для тих, хто хоче скористатися його досвідом, радить, що рішення про укладання контракту варто ухвалювати, коли ти вже відслужив строкову хоча б з пів року й розумієш, де ти перебуваєш, що і для чого робиш.
Фото автора
