Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Поведінка кремлівської кліки дедалі частіше нагадує метушіння щурів, яких загнали в глухий кут. Погрози «колективному Заходу» сприймаються не інакше як плоди хворобливої фантазії старих алкоголіків і відповідного ефекту не мають. Тому вся злість путіністів спрямовується на пошуки внутрішнього ворога. Всі ці кримінальні справи за «дискредитацію армії», які майже щодня штампують російські суди, нагадують «полювання на відьом» і направлені лише на тотальне залякування російського населення.
Хоча зазомбована російська біомаса і так не схильна до спротиву. За результатами квітневого опитування «Левада-Центр», лише 18% російського населення вважають можливими протести з економічними вимогами, ще менше з політичними — 16%.
Проте кремлівські щури вирішили не зупинятися на шляху «затягування гайок», і запропонували остаточно повернутися в 1937 рік, щоб діяти за завітами «папи сталіна».
«Мені кажуть: «Ти хочеш сталінських репресій?» — Я хочу!»
У російській держдумі є такий депутат гурулєв, такий собі класичний «совковий» відставний генерал, тупий і нетверезіючий. Звісно ж, «єдинорос» і член комітету з оборони. Нещодавно він видав черговий епічний спітч на тему необхідності відродження на росії поняття «ворог народу» і запровадження військово-польових трибуналів.
«Настав час вводити поняття «ворог народу». Не треба цього соромитися. Вороги є, навіть думати не потрібно. Причому це не лише ті, хто дебільні накази віддають, а й тут, у мирному житті, — усі ці «ждуни» та інша наволоч», — розпинався російський депутат.
гурулєв закликав повернутися до сталінських методів і, навіть, розповів про свого діда, який пройшов усю «велику вітчизняну війну», потім відсидів у таборах дев’ять років і врешті-решт був реабілітований. За словами депутата, «усі розуміли, що на той момент потрібно було це зробити в державі».
«Мені кажуть: «Ти хочеш сталінських репресій?». Я хочу! Так, були помилки. Але була дисципліна. І сьогодні наріжне питання — дисципліна», — наголосив він.
гурулєв вважає, що військовослужбовці повинні нести персональну відповідальність за свої накази та виконання завдань, а також ні на що не скаржитися. На його думку, в Україні, «по суті, йде друга велика вітчизняна війна по боротьбі з нацизмом», тому необхідний польовий трибунал.
«Тут прийшли «ой бідні хлопчики, їм там, на фронті, було погано, вони звернулися до прокуратури». Вони до штрафбату мали відразу потрапити. Моментально, оскільки вони залишили позиції. Тут не може бути подвійного тлумачення. Поруч із командиром повинен стояти прокурор, начальник слідства та голова військового трибуналу, і тоді миттєво все стане на свої місця», — заявив гурулєв.
Щодо особистості самого гурулєва, то тут слід згадати його біографію. Служив собі цей російський «вітязь», виконував накази, гнобив підлеглих. Навіть дослужився до заступника командувача південного військового округу рф. Кілька разів відточував свої садистські схильності в Сирії. Брав участь у формуванні загонів російських «їхтамнетов» на Донбасі у 2014–2015 роках.
«Босяцький підгін» старшому начальнику
Примітно, що у 2013 році гурулєв був підозрюваним за кримінальною справою. Його звинувачували у перевищені посадових повноважень. Суть справи була такою. У червні 2013 року андрійко гурулєв, який був начальником штабу 131-ї гвардійської мотострілкової печенгської дивізії сибірського військового округу, по суті відправив у рабство своїх підлеглих — солдата та прапорщика. Два роки підлеглі гурулєва перебували у власності начальника штабу — першого заступника командувача військами південного військового округа генерал-лейтенанта переслегіна. «Раби в погонах» ремонтували меблі в квартирі переслегіна, охороняли його будинок у тверській області та працювали на фірмі генеральської доньки. Такий собі «босяцький підгін» старшому начальнику.
Чим все завершилося? Кримінальну справу закрили. За рік гурулєву присвоїли звання «генерал-лейтенант» і ще за півтора року призначили… заступником командувача південного військового округу рф. На посаду того самого переслегіна, якому він здавав у рабство своїх підлеглих.
Ось такий персонаж закликає повернутися до «сталінських методів» і наполягає, щоб «поруч із командиром стояв прокурор».
«Ворог народу» і «розстрільні трійки» — це для простих росіян
До речі, він далеко не єдиний згадує сталіна у своїх «блакитних мріях». Наприклад, раніше заступник голови радбезу рф дмитро медведєв неодноразово у своїх алкогольних галюцинаціях пропонував називати «ворогами народу» всіх росіян, які виступають проти війни з Україною. На його думку, статус має закріпитися за противниками вторгнення незалежно від юридичної кваліфікації їхніх діянь, навіть якщо «ніяких адміністративних чи кримінальних справ стосовно цих осіб ніхто не порушував». І це ми говоримо про «топовий» рівень російських посадовців. Що говорити про регіональних чиновників, які несуть таку маячню, що самі упороті сталіністи нервово курять під сходами.
І тут виникає запитання, а навіщо їм це потрібно? Річ у тому, що вся ця кремлівська наволоч впевнена, що сталінські методи їх особисто не торкнуться, а лише закріплять за ними статус «напівбогів». «Ворог народу» і «розстрільні трійки» — це для простих росіян.
«Геніальність» радянських полководців і її наслідки
І наостанок, щоб остаточно зрозуміти, як вибірково працювали «сталінські методи», хочу навести приклад з Другої світової війни. У травні 1942 року радянські лампасоносці проводили Харківську операцію. Ця операція мала на меті відвоювання Харкова і створення сприятливих умов для подальшого наступу червоної армії на Дніпро. В результаті «геніального» планування та проведення під час цієї наступальної операції радянські війська втратили (за радянськими оптимістичними даними) 270 190 осіб (з них — 170 958 вбитими, зниклими безвісти і полоненими). За німецькими даними, лише в полон потрапило близько 240 тисяч радянських військових.
Закінчилася Харківська операція оточенням та майже цілковитим знищенням радянських військ на цій ділянці фронту. Через поразку під Харковом стало можливим стрімке просування німецьких військ на Вороніж та Ростов-на-Дону з наступним виходом до Волги та просуванням на Кавказ.
І найцікавіше, що ж отримали радянські «генії» військової науки, які спокійно втрачали на полі бою під час цієї операції більше ніж 15 тисяч військовослужбовців за добу? Все просто: головним «цапом-відбувайлом» визначили начальника штабу південно-західного фронту генерала баграмяна і… понизили в посаді до начальника штабу 28-ї армії. Маршалу тимошенку та представнику ставки верховного командування фронту хрущову, які керували провальною операцією, сталін вказав на помилки і попередив, щоб вжили заходів, аби в майбутньому таке не повторювалося. Але це для «небожителів».
Для простих людей за два місяці після провалу Харківської операції сталін видав наказ № 227 «Ні кроку назад!», після якого у складі червоної армії почали формувати штрафні батальйони і загороджувальні загони. Як то кажуть, аналогії із сучасною росією напрошуються мимоволі… Врешті-решт кожен народ має того правителя, на якого він заслуговує.
