Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
«Всесвітня історія вчить нас, що не всі нації наважуються оголосити війну, не кажучи вже про те, щоб прийняти війну. Прийняти війну і успішно вести її до остаточної перемоги, незважаючи на всі недоліки і несприятливі обставини — це доля великих народів своїм духом, моральною поведінкою і глибоким розумінням своєї історичної ваги».
Ці слова належать видатному українцеві, уродженцю подільського села Наливайка, бригадному генералу Парагвайської армії, професору Академії Генерального Штабу і почесному громадянину Республіки Парагвай Степану Високолану.
Довідково. Народився Степан Високолан 28 листопада 1895 року в селі Наливайка Подільської губернії. Дитинство і шкільні роки провів у містечку Лозоватка на Київщині.Його батько — Леонтій Високолан, родом із селян, був унтер-офіцером російської імператорської армії, брав участь у російсько-османській війні 1877–1878 рр.
Закінчивши школу на початку Першої світової війни, хлопець у 19 років пішов добровольцем на фронт. Був направлений до Віленського військового училища, евакуйованого в той час у Полтаву, закінчив прискорений курс у чині прапорщика.
За наказом російського імператора миколи II з 1 січня 1916 року був переведений в офіцери. Воював на Австрійському (до жовтня 1917) та Кавказькому (до травня 1918) фронтах, був п’ять разів поранений. Нагороджений орденами св. Станіслава, св. Анни і св. Володимира, медаллю союзників 1914–1918 рр.
читайте також:
У час Визвольних змагань перебував у складі Збройних сил півдня росії аж до їх евакуації з Криму 16 листопада 1920 року. У боях з більшовиками дістав ще одне поранення.
З частинами генерала Врангеля прибув до Галліполі, де затримався на короткий час, потім — до Стамбула, звідки 19 січня 1921 року пішки вирушив до Риги (майже 3000 кілометрів подолав до вересня).
Склавши безкоштовні іспити за 8 курсів Національного училища імені Ломоносова,Степан Високолан у вересні 1922 року вступив до Карлового університету у Празі (Чехословаччина) на факультет фізико-математичних наук.
10 травня 1928-го отримав звання Rerum Naturalium (доктор точних наук, спеціалізація в галузі вищої математики, теорії ймовірностей та експериментальної фізики). З 1928 до 1933 року працював у Чехословацькому інституті соціального прогнозування у відділі математики та статистики під керівництвом професора, доктора Еміля Шенбаума.
У 1933 році Степан Високолан закінчив Військову академію у Празі (для емігрантів), де завербувався в числі інших колишніх білогвардійців воювати в Парагвай.Там у 1932 році розпочалася війна з Болівією за контроль над північним районом регіону Гран-Чако. Причиною війни було помилкове передбачення там великих запасів нафти.
27 грудня 1933 року С. Високолан прибув до Парагваю і 5 березня 1934-го пішов служити до Національної армії республіки у званні капітана Honoris Causa. Воював досить вдало і, розпочавши кар’єру на посаді командира важкої кулеметної роти, послідовно обіймав посади другого командира полку, начальника операцій 8-ї дивізії, начальника операцій Загону полковника Еухеніо Гарая, начальника штабу Загону капітана Антоніо Гонсалеса і, нарешті, начальника штабу 8-ї дивізії в останній період війни. Був легко поранений у битві біля міста Каньяда-Стронгест 22 травня 1934 року,згодом нагороджений національними відзнаками Парагваю «Хрест Чако» і «Хрест Захисника» за два роки участі в цій війні та золотою медаллю Військової академії Парагваю імені Франциско Солано Лопеса.
Після перемир’я 12 червня 1935 року, яке фактично поклало кінець війні в Чако, С. Високолан вирішив залишитися в Парагваї. Указом виконавчої влади республіки від 11 жовтня 1936 року йому було надано почесне громадянство Республіки Парагвай з усіма правами, передбаченими Конституцією.У післявоєнний період почергово отримав звання майора, підполковника, полковника, бригадного генерала та генерал-майора Honoris Causa. Він став першим іноземцем, удостоєним звання генерала парагвайської армії за весь час її існування (з 1811 року).У 1947-му під час парагвайської громадянської війни як начальник оперативного управління брав участь в обороні столиці міста Асунсьйона від повстанців. Неодноразово залучався до обговорення важливих питань державного значення.
У мирний час він служив у Генеральному штабі армії, працював професором у Вищій військовій академії, Вищій морській академії і в кадетському корпусі. Одружився з парагвайкою з міста Каазапа Ерсілією Ісабель Мальдонадо Райєс де Високолан. У їхньому шлюбі народжено дев’ятьох дітей, через це в наші дні прізвище Високолан (Vysokolan) набуло у країні значного поширення.
У грудні 1945 року, на прохання тодішнього міністра охорони здоров’я та соціального забезпечення Д. Буонгерміні, С. Високолан був уповноважений головним командуванням керувати роботою відділення актуарної математики та статистики Інституту соціального забезпечення. Пізніше розраховував пенсії та страхові виплати в банках країни, результатом чого став перший актуарний баланс Республіки Парагвай, складений з високою точністю та дуже своєчасно. Робота отримала високу оцінку науковців з Національного університету Буенос-Айреса.
Після цього, за клопотанням органів освіти та ректорату Національного університету Асунсьйона — найстарішого університету країни — Президент Парагваю та головнокомандувач армією Альфредо Стресснер уповноважив Степана Високолана очолити кафедри фізико-математичних і економічних наук університету Асунсьйона та коледжу в місті Параґуарі. А в листопаді 1956 року, завдяки науковим здобуткам,він був призначений керівником парагвайського відділення Інтерамериканського статистичного інституту (м. Вашингтон).
Як науковець С. Високолан працював над темами застосування математики в технологіях, статистиці, економетрії, державних бюджетах та інших прикладних галузях. У 1973 році надрукував у Буенос-Айресі книгу із власним розв’язанням Великої теореми Ферма, яке, на жаль, виявилося помилковим.
Помер генерал Степан Високолан в Асунсьйоні 31 липня 1986 року на 91-му році життя. У країні через його смерть оголосили національний траур. Хоронили генерала на Південному православному цвинтарі столиці з військовими почестями. У церемонії брали участь Президент країни Альфредо Стресснер, генералітет, представники державних установ, громадських організацій, військові частини всіх підрозділів збройних сил та маса народу. Труна розміщувалась на артилерійському лафеті. На шляху від православної церкви до цвинтаря обабіч стояли шеренги студентів, біля входу на цвинтар вишикувався батальйон піхоти. Процесія завершилася артилерійським салютом.
На згадку про генерала випуск 1986 року в Національному коледжі, одному з найпрестижніших навчальних закладів Асунсьйона, було названо його ім’ям.
2005 року в місті Параґуарі було відкрито публічну бібліотеку імені професора Степана Високолана. Окрім книжок, фонд бібліотеки має колекцію особистих документів генерала, стратегічні карти битв, у яких він брав участь, оригінальні звіти про створення Банку пенсійного фонду і велику збірку парагвайських та іноземних газет і журналів, які передала донька Степана Леонтійовича Марія-Ольга Високолан де Торрес. А 2017 року пошта Парагваю випустила марку із зображенням українця, щоправда, підписавши його «російським іммігрантом».
Отаку повагу й шану заслужив українець з Поділля на далекому Південно-Американському континенті. А сьогодні на повагу і захоплення світу заслуговують усі українці. Адже ми гідно прийняли війну, яку нашому нікчемному супротивнику, що цинічно напав на Україну, навіть не вистачило духу оголосити.
І ми неодмінно доведемо її до остаточної Перемоги, бо українці, як говорив наш земляк Степан Високолан — народ, великий своїм духом.
