Костянтин Філіпов — представник нового покоління офіцерів, які досвід і командирські навички набували безпосередньо в бойових діях. Полковник брав участь у визволенні Маріуполя від…
Участь людини в бойових діях — завжди стрес. Так само у стресовому стані перебувають і родини українських захисників. Як наслідок — зростає потреба у кваліфікованій психологічній допомозі для військовослужбовців та членів їхніх родин.
Саме з метою надання фахової допомоги в Україні почав діяти проєкт «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців», заснований колективом громадської організації «Громадський рух «Жіноча Сила України». Усі, хто потребує психологічної допомоги, можуть звернутись на гарячу лінію, яка працює щодня з 10-ї ранку до 8-ї вечора. Для дружин і матерів створені онлайн-групи підтримки та відбуваються індивідуальні консультації психологів.
Про роботу громадської організації «Громадський рух «Жіноча Сила України» кореспондентам АрміяInform розповіла директорка Наталія Умеренкова, кандидат психологічних наук, науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.
— Як розпочалася діяльність вашого руху?
— Розпочали ми ще з далекого 2014 року. За цей період наш колектив налагодив співпрацю зі Збройними Силами України, Національною гвардією, з військовим духовенством, з різними соціальними службами в різних куточках України. Проте сам проєкт «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців» ми започаткували після широкомасштабної агресії росіян. Вже за декілька тижнів після початку агресії проєкт розпочав свою роботу, а саме 16 березня.
— Ваш проєкт працює тільки в Україні?
— У наших групах підтримки беруть участь жінки, які зараз вимушені перебувати в різних країнах світу. Телефонна лінія має можливість приймати дзвінки з Польщі. Дзвінки на наш номер з мобільних безкоштовні як в Україні, так і на території Польщі. Крім того, існує можливість звернутися до психологів через Telegram.
— З якими питаннями до вас звертаються найчастіше?
— Левова частка саме соціального характеру. Слід розуміти, що сотні родин фактично у зв’язку з російською широкомасштабною агресією стали родинами військовослужбовців вимушено і, відповідно, неочікувано. Тому багато хто з них дезорієнтований. Наприклад, у ситуаціях, коли немає зв’язку з рідною людиною, що перебуває у війську. Цивільним людям часто важко зрозуміти, що є завдання, які виникають раптово і про які не можна говорити або попередити заздалегідь. Коли кілька днів поспіль військовослужбовець не виходить на зв’язок, мимоволі в голові з’являються різні думки, зокрема й найгірші. Члени родин не знають до кого звернутися. У таких випадках вони телефонують нам, а ми підказуємо, як діяти, з ким контактувати, в якій послідовності, щоб це допомогло тому, хто звертається і не нашкодило виконанню службових завдань самого військового.
Крім того, питають про виплати, про соціальні гарантії. Також бувають питання, які стосуються отримання різних довідок та оформлення документів.
Звертаються з питаннями психоемоційних станів. Це здебільшого стосується дружин військовослужбовців. Самі військові теж звертаються щодо власних психоемоційних станів. Оскільки консультації надаються за принципом анонімності, то це дозволяє військовому якісь питання проговорити і допомогти собі, будучи впевненим, що ніхто про розмову не дізнається.
Ще одна проблема — зміна стосунків в родині. Річ у тім, що в умовах затяжного стресу відбувається зміна емоційного стану членів подружжя, і це також впливає на бажання і дружини, і військового вирішити питання стосунків по телефону, адже зустрітися особисто в більшості немає змоги. Тому часто надходять звернення про те, як знайти порозуміння і налагодити стосунки на відстані. Оскільки ми розуміємо специфіку і маємо чималий практичний професійний досвід, то ж знаємо, як допомогти у разі таких звернень.
— А як військовослужбовці та їхні родини знаходять контакти вашої лінії?
— Гаряча лінія була створена на запит Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. У нас налагоджена тісна співпраця з Управлінням соціального супроводу, яке почало функціонувати з лютого цього року. Одним із напрямків Управління є організація психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців. Тому в нас є можливість отримати професійну консультацію в колег з Управління. Зі свого боку ГУ МПЗ допомогло в поширенні контактів нашої служби через військові частини. Разом з ними ми розробили листівки для родин мобілізованих, які поширюються через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
— Тобто певні питання, які стосуються психологічних, соціальних, фінансових моментів, а також до кого і як звертатися за довідками, вам підказали військові, і ви з ними тісно співпрацюєте?
— Саме так. Якщо є питання, на які ми не знаємо відповіді, ми консультуємося у спеціалістів за напрямами: у військових з цивільно-військового співробітництва, у військових психологів, спеціалістів соціального супроводу, взаємодіємо з іншими фахівцями. Після консультації з ними надаємо інформацію так, щоб людина знала, до кого і в якій послідовності вона може звернутися в усній або письмовій формі.
— Хто ці люди, що завжди готові вислухати і допомогти родинам військовослужбовців?
— На телефонній лінії і в групах підтримки роботу забезпечують фахові психологи, які мають базову психологічну освіту і мають додаткову спеціалізовану підготовку з кризового консультування. Крім того, вони мають великий практичний досвід психологічного консультування, проведення груп підтримки. У нас є базові тренінги, які для нашої команди проводили вітчизняні і зарубіжні організації. Ми також маємо свою розроблену систему тренінгів, через які проходять всі, хто долучається до нашої роботи, з подальшим моніторингом якості та вдосконаленням умінь.
Наразі в нашій команді 40 осіб, серед них психологи, менеджерський склад і комунікаційна команда. Також є діючі військові психологи, які на волонтерських засадах виступають як ментори і допомагають вдосконалювати уміння команди.
— Скільки було звернень до вас протягом цього року? Та які зустрічі для членів сімей ви проводили?
— З моменту, коли почала діяти наша телефонна лінія, ми опрацювали понад 3000 звернень різного характеру, це понад 3600 годин роботи консультантів-психологів. Проведено понад сто групових заходів підтримки для дружин і матерів військовослужбовців, як правило онлайн. Є окремі групи для матерів і окремі для дружин військових, які вважаються зниклими безвісти або перебувають в полоні. До цієї роботи долучаються інші громадські організації, зокрема «Інститут психології здоров’я». Вони спеціалізуються на роботі з такою категорією громадян, які переживають втрату або хтось із родини перебуває у статусі зниклого безвісти або в полоні.
— Як впроваджуєте міжнародний досвід?
— У нас була можливість навчатися формату телефонного консультування в організації NATAL. Це спеціальний центр кризової допомоги в Державі Ізраїль, що має кризову гарячу лінію, на якій консультують, зокрема, військових ветеранів і членів їхніх родин. За цей рік ми побачили, наскільки відмінними є випадки, з якими до нас звертаються. В Україні наразі напрацьовується досвід психологічної допомоги, якого немає в інших країнах світу. Групи підтримки ми проводили задовго до широкомасштабного вторгнення на базі військових частин, соціальних центрів у 13 областях України. З 2022 року ми почали організовувати такі групи в онлайн-форматі, щоб можна було охопити підтримкою більшу кількість охочих дружин і матерів із різних куточків країни і з-за кордону.
У своїй роботі ми спираємось також на стандарти НАТО, згідно з якими мають забезпечуватися роботи з членами сімей у військовому підрозділі. Ми вивчали цей досвід на прикладі багатьох країн, зокрема США, Канади, Британії, країн Балтії. Комбінували цей досвід з нашим.
Наталія Умеренкова вже розповідала кореспондентам АрміяInform про український та закордонний досвід роботи із членами сімей військовослужбовців під час брифінгу в пресцентрі Інформаційного агентства.
— Виходить, що ми перебуваємо в авангарді, і напрацьовуємо унікальний досвід?
— На жаль, так. Ми не лише навчаємося в зарубіжних колег, а й часто ділимося своїм досвідом. Робота українських психологів завжди викликає повагу в зарубіжних колег. Очевидно, що в перспективі вже українській фахівці будуть передавати досвід колегам за кордоном.
— З якими питаннями до вас звертаються жінки найчастіше?
— Одне з найбільш поширених звернень від дружин про те, як налагодити спілкування з чоловіком на відстані, бо є відчуття, що стосунки стали холодними, він менше говорить про почуття, мало розповідає.
Тут немає єдиного рецепту, бо спілкування на відстані багато в чому залежить від того, яким воно було до вимушеної розлуки. І ще більше залежить від обставин, в яких перебуває чоловік і можливостей для спілкування взагалі.
В умовах високого ризику для життя психіка людини зосереджує всі сили і ресурси на тому, щоб вижити. Все, що може розбалансувати зібраність, відключається. Тому часто емоції, які здатні розчулити і розслабити, придушуються. Деякі військові, звертаючись до нас, навіть розповідають про те, що не можуть зателефонувати додому. І це не тому, що вони не люблять або не сумують. А тому що люблять і сумують, тож бояться не впоратись з емоціями, які можуть виникнути. Ми в таких розмовах спільно шукаємо варіанти вирішення ситуації.
— Що може допомогти в цих умовах?
— Насамперед домовитись, хто і коли телефонує першим. Домовитись про те, що говорити, а що ні. Якщо існують можливості лише переписки, можна використовувати якісь узгоджені в парі повідомлення, які символізують для обох, що все добре. Дійсно, часто буває так, що саме дружина є тим, хто більше розповідає про те, як минув день. Це теж добре і допомагає підтримувати контакт. У кожної пари є якісь свої слова, які дають відчуття любові, згадка про які викликає усмішку. Їх теж можна використовувати на відстані.
Також часто жінки телефонують, оскільки вже не в силах витримувати існуючу напругу наодинці, а в оточенні немає людей, які розуміють і мають схожий досвід.
Накопичений стрес, який триває понад рік, виснажує. Тому турбота про себе і свій стан — це одне із ключових завдань тих, хто чекає. Як кажуть військові, коли вдома в тилу все добре, це додає сили виконувати свої службові обов’язки.
— Які ви можете дати поради нашим жінкам, аби мінімізувати стрес?
— Звісно, є універсальні поради із самотурботи, наприклад слідкувати за достатньою кількістю сну та їжі. Водночас головне знайти те, що може допомогти саме вам. Можливо, є щось із доступного зараз, що колись вже допомагало у складних ситуаціях. Комусь допомагає догляд за рослинами чи тваринами, хтось відновлюється завдяки малюванню чи вишиванню. Когось дуже підтримує волонтерська робота (шиють, плетуть сітки, виготовляють обереги, готують їжу). Комусь додає сили прогулянка або фізичні вправи чи прибирання, а комусь щоденна молитва. Часто дружини говорять, що їм допомагає щільно розпланований день, постійна робота або турбота про дітей. Ключовий показник — це коли стає легше хоча б на деякий час.
— Що робити, якщо цього недостатньо?
— Коли в оточенні немає людей, з якими можна розділити свої переживання, помічним може бути дзвінок на «гарячу лінію» для розмови із психологом або долучення до групи підтримки дружин, де жінки можуть відчути взаємопідтримку і знайти друзів.
Докладніше про роботу Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців можна прочитати, перейшовши за посиланням на вебсторінку проєкту.
Головне — не залишатись наодинці зі своїми переживаннями і звертатись по допомогу, коли є потреба. Ми працюємо для того, щоб ця допомога була доступною кожній сім’ї військового.
Фото авторів та з архіву Наталії Умеренкової
