Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
У межах змін у чинному законодавстві України, які відбуваються зараз, питання постановки громадян на військовий облік є визначальними. Наявність або відсутність документа, який засвідчує статус-кво громадянина щодо військової служби, безпосередньо впливає на ритм життя пересічного громадянина-українця чоловічої статі. Ба більше, від цього напряму залежить, в якому обсязі він отримуватиме преференції від держави.
Адже виконання військового обов’язку, як пише Конституція України, є обов’язком кожного громадянина! Кореспонденти АрміяInform вирішили у форматі бліцопитування поспілкуватися з мешканцями одного з регіонів і з’ясувати, яким чином на їхнє життя вплинули зміни в законодавстві щодо військового обліку.
І перший наш співбесідник — Олег Яницький. Волонтер, який активно допомагає українському війську.
Але нас більше цікавить його основна робота. Адже він — генеральний директор одного з підприємств легкої промисловості. На фабриці, яку він очолює вже близько 10 років, шиють робоче взуття. І тут працює чимало людей.
— Звісно, військове вторгнення рф завдало бізнесу відчутної шкоди. Насамперед щодо замовлень, а відповідно й прибутків. Кількість замовлень суттєво впала.
На нашому виробництві, особливо у швейних цехах, працюють здебільшого жінки. Хлопці, які мали йти служити, вже пішли виконувати чоловічу роботу на фронті. Втім, у межах змін в українському законодавстві, які відбулися, я спеціально проінструктував працівників нашого кадрового органу, що під час приймання на роботу нових працівників, якщо така необхідність у перспективі буде, ми повинні обов’язково з’ясовувати, чи перебуває кандидат на військовому обліку. Коли й де саме він став на облік і в якому стані його облікова справа.
Мається на увазі те, чи придатний він для проходження військової служби в умовах воєнного стану. Бізнес, такий, як наш, повинен бути впевнений, що ми не матимемо проблем через працівників, які якимось чином ухиляються від військової служби. За це передбачені не лише штрафи. Це становить ще й репутаційні ризики для підприємства. Бо ми підтримуємо наших воїнів, є патріотами. І в цей важкий для країни період працюємо з повною віддачею, аби наші податки допомагали країні бити ворога та здобути перемогу.
Наступним нашим співрозмовником є керівник приватного деревообробного підприємства, яке розташоване в одному з гірських районів Львівської області, Микола Мартич.
— Оскільки на нашому підприємстві працює менше як 500 військовозобов’язаних, то відповідно до Постанови Кабміну в нас немає за штатним розписом посадової особи, яка веде військовий облік. Ми внутрішнім наказом призначили відповідальну особу, яка до заробітної плати отримує надбавку у розмірі до 50 відсотків посадового окладу, — додає керівник підприємства.
За його словами, коли на підприємстві виникає потреба у додаткових робочих місцях, під час співбесіди з потенційним спеціалістом першим критерієм є наявність встановленого зразку військово-облікового документа. Навіть попри професіоналізм чи навички роботи в деревообробній галузі в разі, коли людина не має такого документа або він втратив свою чинність, у прийнятті на роботу йому буде відмовлено.
— Є законний фактор та людський у такій справі. Адже за протизаконне влаштування військовозобов’язаного ми будемо нести відповідальність, передусім моральну, адже зараз вся країна працює над однією метою — Перемогою. Тому все законно та прозоро, — зазначає Микола Мартич.
Перед широкомасштабним вторгненням працівник львів’янин Степан Дякун проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. Після її завершення влаштувався на роботу до Львівської залізниці.
— Свою роботу я вважаю престижною та потрібною. Я перебуваю в статусі «заброньованого» працівника державного підприємства. Наскільки мені відомо, ця процедура оновлення бронювання проводиться кожні 6 місяців. У разі мого звільнення я повинен з’явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання та бути мобілізованим до війська, — розповідає Степан.
Медсестра одного з комунальних медичних закладів Львова Оксана Петрівська під час широкомасштабного вторгнення влаштувалась на роботу операційною медсестрою. А, як відомо, всі медики в державі є військовозобов’язаними.
— Перед тим, коли мене запросили на співбесіду до лікарні, мені повідомили, щоб я із собою принесла військовий квиток. Оскільки коли я навчалась у медучилищі, ми всі його отримували. На співбесіді я його надала людині, яка веде облік військовозобов’язаних. Вона зробила мені певні зауваження щодо актуалізації моїх персональних даних. А саме те, що потрібно було звернутися до центру комплектування та соціальної підтримки, що я і зробила. А лише після того мене зарахували на роботу до медичного закладу, — розповідає Оксана.
Ба більше, підприємці чи керівники установ та організацій, які своєчасно не звітуватимуть перед ТЦК та СП про новоприйнятих працівників призовного віку, можуть отримати покарання.
Також вони зобов’язані у відповідні терміни подавати відомості про новоприйнятих працівників до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
До слова, відтепер також центри зайнятості подаватимуть інформацію про безробітних військовозобов’язаних, які в них зареєстровані.
Тобто без військово-облікового документа людині, яка підпадає під мобілізацію, не надаватимуть статус безробітного, а отже, і на виплати по безробіттю можна буде не розраховувати!
Також проблеми можуть виникнути під час оформлення певних процедур у РАЦС та центрах надання адміністративних послуг, адже кожен чоловік який досяг призовного віку, повинен мати при собі відповідні військово-облікові документи та надати їх.
Можливо, хтось може сприйняти такі заходи, як обтяжливий виклик для себе. Але це реальність, адже головною метою такої вимоги чинного законодавства не є боротьба за кількість людського мобілізаційного ресурсу. Бо Україна — це не московія, яка мобілізовує до свого війська наркоманів та злочинців. Це потрібно, аби мати об’єктивні дані щодо кількості людей, громадян, які в перспективі у разі потреби можуть взяти до рук зброю й вести боротьбу проти окупанта. Dura lex sed lex — закон суворий, але це закон! І мусимо його виконувати, якщо хочемо жити в європейській правовій державі, а не в московському улусі.
Фото авторів
