Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Світлана Бевз і Сергій Бурбело — подружжя викладачів Вінницького національного технічного університету (ВНТУ), яке добре відоме у Вінниці. І це не дивно: у 2014 році, коли росіяни відняли в нас Крим і почали «визволяти» Донеччину й Луганщину, вони, пройшовши пришвидшений курс підготовки, влилися до лав окремого штурмового батальйону «Айдар». Світлана обійняла посаду командира розрахунку зенітної гармати, а Сергій став, як мовиться в таких випадках, її правою рукою. У складі цього підрозділу вони захищали від російських найманців Луганщину, зокрема населені пункти Щастя, Лутугіне, Луганську ТЕЦ, Луганський аеропорт тощо. Потім, знявши військові однострої, повернулися до цивільного життя.
Років 5–6 тому я поцікавився у Світлани, чи готова вона з чоловіком у разі необхідності знову взятися за зброю. Отримавши ствердну відповідь, не дуже повірив у її щирість. А оце нещодавно дізнався, що подружжя з перших днів широкомасштабного російського вторгнення — на фронті…
Про широкомасштабне вторгнення Світлана і Сергій, як і всі українці, дізналися вранці 24 лютого, і вже за кілька годин разом з побратимами-айдарівцями та друзями стояли в черзі до військкомату. Там вони записалися до 9-го батальйону 59-ї мотопіхотної бригади ЗС України імені Якова Гандзюка. Цим батальйоном командував Сергій Котенко, рідний брат їхнього побратима-айдарівця Олександра Котенка. На жаль, обидва брати Котенки загинули на початку березня минулого року під час активних бойових діях. Загинув і близький друг Світлани й Сергія — Микола Білан, з яким вони разом вирушили на фронт. Тяжко пораненим потрапив у госпіталь Ярослав Станкевич. Багато їхніх друзів та побратимів уже забрала війна, велика кількість нині лікується в госпіталях з надією повернутися знову у стрій.
Багато їхніх друзів та побратимів уже забрала війна, велика кількість нині лікується в госпіталях з надією повернутися знову у стрій
Нині служить подружжя в підрозділі, який проводить аеророзвідку. Добуті ними і їхніми побратимами розвіддані дозволяють хлопцям уражати ворога, знищуючи і живу силу, і військову техніку. Бригада весь час перебуває в гущі бойових дій, проте, як то кажуть, до артобстрілів звикнути неможливо: про це говорять солдати й офіцери, які були на війні, не раз заглядали у вічі смерті. Але ж, як вважає подружжя, кожен має на своєму місці робити все для перемоги над російськими окупантами.
Родина заснувала Центр волонтерської допомоги і назвала його на честь своєї доньки — Олександри Бурбело
До речі, звільнившись у 2015 році з війська, Світлана заснувала в рідному ВНТУ Центр волонтерської допомоги імені Олександри Бурбело — своєї доньки, яка рано пішла з життя. За всі ці роки, що передували широкомасштабному вторгненню московитів на нашу землю, Світлана і Сергій активно займалися волонтерською діяльністю, надавали гуманітарну допомогу армійським підрозділам у районі АТО/ООС, родинам загиблих, дітям-сиротам, відвідували дитячі будинки в Донецькій та Луганській областях.
Волонтери Вінницького національного технічного університету є організаторами значної кількості патріотично-виховних заходів, зокрема: в межах проєкту «Вогнем пульсує війна», вшанування добровольців Вінницької області «Лицарський хрест бойового братерства» у 2019 році, відзначення матерів загиблих Героїв Вінницької області до Дня матері у 2017 і 2018 роках та Київщини — у 2018 році, патріотичного молодіжного велопробігу з покладанням квітів до меморіальних дощок на честь Героїв Вінниці із залученням студентів та школярів міста, проєкту «Подаруй дитинці книгу», в рамках якого зібрали велику кількість українських книг та підручників для українських бібліотек Сєвєродонецька та Щастя. А також благодійні ярмарки, концерти в госпіталях та військових частинах по всій лінії фронту та багато іншого.
Довідково. Центр волонтерської допомоги імені Олександри Бурбело ВНТУ організував концерти до Дня захисту дітей у дитячих будинках у прифронтових населених пунктах: Щастя, Святогірськ, Покровськ, Костянтинівка, Дружківка, Сєвєродонецьк, Торецьк, Мар’їнка, Гранітне та Миколаївка Луганської і Донецької областей, дарував дітям смаколики та подарунки.
Волонтерський центр постійно співпрацює зі школярами та вчителями вінницьких навчальних закладів, проводить уроки патріотичного виховання, профорієнтаційну роботу, творчі вечори та зустрічі. Діти і вчителі збирають та передають волонтерську допомогу для бійців і дітей дитячих будинків прифронтової зони.
В їдальні ВНТУ з 2014 року постійно виготовлялись борщові заправки у вакуумованих пакетах, різні смаколики для бійців і дітей-сиріт у район проведення бойових дій АТО/ООС, на кафедрі технологій підвищення зносостійкості студенти та викладачі виготовляють пічки-буржуйки для бліндажів, профспілкові комітети студентів та викладачів закуповують книги, шкільне приладдя для дітей у дитячі будинки, солодощі для дітей та бійців.
Словом, Світлана і Сергій могли б і сьогодні проводити активну волонтерську роботу, надавати допомогу нашим воякам, як це роблять чимало небайдужих вінничан. Але річ у тім, що в них уже був бойовий досвід, тож уже 24 лютого 2022 року вирішили, що їхнє місце тепер саме на фронті.
Волонтерський центр носить ім’я доньки Світлани і Сергія, яка пішла з життя у 15-річному віці. Знаю, що її посмертно прийняли до Національної спілки письменників і її ім’я носить одна з вінницьких вулиць. Саша прожила всього 15 років, але встигла написати 13 збірок поетичних та прозових творів, деякі з них внесено до шкільної програми 5–9 класів та включено в 4 шкільні підручники, якими забезпечено всі навчальні заклади. На вірші Олександри Бурбело написано понад 120 пісень. Саша неодноразово ставала переможницею літературних Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів. Але Господь Бог покликав її до себе. За вагомий внесок у розвиток української літератури Олександру Бурбело посмертно було прийнято в члени Національної спілки письменників України. Вона наймолодший член Спілки і назавжди залишиться п’ятнадцятирічною. Сьогодні одна з центральних вулиць у Вінниці, на якій проживала юна талановита письменниця Олександра Бурбело, носить її ім’я.
Сьогодні, коли Світлана із Сергієм воюють, волонтерський центр не припинив існування: ним керує батько Світлани — Володимир Бевз. Йому вже минуло 75 років, але він дуже енергійна людина. До роботи центру також активно долучаються викладачі та студенти університету.
Довідково. З 24 лютого 2022 року вже вдалося організувати і здійснити на передову понад 30 волонтерських поїздок. Передали нашим воїнам замовлену продукцію, виготовлені в університеті буржуйки, військове спорядження та технічне обладнання, кілька автомобілів.
Незважаючи на поважний вік, Володимир Бевз разом з волонтерами особисто їздить до наших воїнів. Разом із працівниками ВНТУ та небайдужими вінничанами вони зібрали кошти на квадрокоптери для підрозділу аеророзвідки.
Світлана Бевз і Сергій Бурбело мріють про той день, коли наші Збройні Сили, нарешті, проженуть московських окупантів з української землі, щоб українці якнайшвидше повернулися до мирного життя…
