Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Зброєю співробітників та волонтерів Червоного Хреста України (ЧХУ) у важкий 2022 рік стали милосердя, жертовність та масштабна гуманітарна допомога, яку вони віддавали українському народові. Як під час рашистської навали рятували українські сім’ї співробітники однієї з найстарших гуманітарних організацій, розповів в ексклюзивному інтерв’ю для АрміяInform генеральний директор Національного комітету Товариства Червоного Хреста України Максим Доценко.
— Чи готувались ви до такої широкомасштабної війни росії проти України?
— Ми в неї не вірили, бо такий факт надто суперечить здоровому глузду, але готувалися. Ще за три місяці до того, як це сталося, ми почали масштабну підготовку, в якій брало участь 12 обласних організацій України. Вони були підсилені, відповідно до потреб. Національний комітет розробив План надзвичайного реагування, в якому було передбачено три сценарії. Один із цих сценаріїв саме й відбувся: на українську землю зайшли російські війська одночасно з півночі, зі сходу, та з півдня. Але ми були готові.
— Як ваша організація зустріла 24 лютого 2022 року?
— Напередодні вторгнення у Товаристві були чітко розроблені нормативи того, як ми оповіщаємо наших людей, що наші співробітники роблять під час такої ситуації, хто має залишитись, хто має виїхати з небезпечних території. У нас були розроблені навіть маршрути руху та як ми переміщуємось. Заздалегідь Червоним Хрестом були замовлені складські приміщення для безперервної роботи та приміщення для проживання співробітників, які координували в цілому роботу загальної структури Товариства.
— Чи залишались співробітники Червоного Хреста разом з населенням на тимчасово окупованих територіях, в оточених ворогом населених пунктах чи в місцях ведення бойових дій?
— Так, співробітники нашої організації були разом з українцями, що зазнавали страждань унаслідок збройного конфлікту. Наприклад, у Сумах, у Чернігові, в Харкові ми залишались та залишаємось і зараз. Херсонська організація Червоного Хреста діяла протягом всього періоду окупації. В Херсоні, на жаль, під час обстрілу загинула одна з наших співробітниць, коли роздавала херсонцям гуманітарну допомогу. Релоковані були наразі лише дві організації — Луганська й Донецька. Луганська релокована в Центральні області повністю. У Донецькій області районні організації ще працюють на місцях. Кожен у загальній структурі Червоного Хреста України виконує своє завдання.
— Що, на ваш погляд, пане Максиме, є головним показником у роботі співробітників Товариства в цей загрозливий період історії нашої Батьківщини?
— Для мене найголовнішим показником у роботі Товариства Червоного Хреста України за минулий рік є те, що 95 відсотків персоналу, який був на 24 лютого 2022 року, залишились працювати та допомагати людям. Ніхто не покинув організацію, ніхто не втік, лише додались нові співробітники. Звичайно, є певний рух персоналу, мами з маленькими дітьми, наприклад. Але 95 % наших співробітників залишились рятувати українців! Навіть із тих, хто вивозив власних дітей, більшість повернулась. Вони відразу після російського збройного вторгнення сказали, що працюватимуть і надалі, але їм потрібні лише три дні, щоб забезпечити свою сім’ю певними умовами подальшого безпечного проживання. Через три дні наші співробітники дотрималися слова та повернулися назад в організацію.
— Яким чином, пане генеральний директоре, можна уявити весь масштаб гуманітарної роботи вашої організації?
— Наприклад, з 24 лютого минулого року ми роздали українському населенню понад 8 мільйонів запакованих у коробки гуманітарних наборів. Якщо поставити ці набори в ряд, то утвориться ланцюг завдовжки понад 3200 кілометрів шляху. До прикладу, це дорівнює відстані від Ужгорода до Луганська та у зворотному напрямку.
— Як війна в Україні змінила Червоний Хрест?
— Узагалі, Червоний Хрест України народився понад 100 років тому, за часів Української Народної Республіки. Він пройшов великий шлях. До 2015 року, до початку реформ Товариство нагадувало таку собі радянську модель громадської гуманітарної організації. З початком збройної агресії росії проти України 2014 року в Товаристві Червоного Хреста України змінилась команда та розпочались реформи. Він почав активно працювати на всій території України, зокрема на неокупованій території Донеччини та Луганщини, у південних регіонах, у Миколаївській, Одеський області тощо. Наразі Червоний Хрест України — це 8000 волонтерів та 1500 співробітників, це також 200 організацій по всій країні.
Винос на плашці: Наразі Червоний Хрест України — це 8000 волонтерів та 1500 співробітників, це також 200 організацій по всій країні.
— Які можливості має на сьогодні Червоний Хрест України, як порівняти з іншими загальнонаціональними організаціями?
— Ці наведені мною цифри свідчать про реальну можливість фізичного доступу до тих, хто потребує допомоги від сходу до заходу, від півночі до півдня України. Ми можемо, наприклад, одночасно евакуйовувати людей із Бахмута та контролювати видачу гуманітарної допомоги на прикордонних пунктах в Ужгороді. Вважаю, що таке наше географічне розповсюдження та всеосяжний доступ до нужденних з боку співробітників Червоного Хреста України є унікальною рисою для подібних національних гуманітарних організацій. Якщо ми говоримо лише про гуманітарну допомогу, то її Червоним Хрестом України було передано українському населенню за період широкомасштабного збройного конфлікту понад 30 тисяч тонн. Більше нас, здається, допомогла лише українська держава.
— Червоний Хрест України є складовою глобального міжнародного гуманітарного руху. Чи відчули ви більш потужну підтримку від партнерів у період широкомасштабної російської збройної агресії?
— Ви маєте рацію, Червоний Хрест України це складна, так би мовити, «машина», яка є частиною величезного руху милосердя у світі. В цей гуманітарний рух входять 192 країни світу, а також Міжнародний комітет Червоного Хреста та Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. В цьому наша перевага. Наприклад, українці, які опинились у Польщі чи у будь-якій іншій країні світу, мають змогу отримати невідкладну допомогу від світової організації Червоний Хрест. У Польщі українців підтримує польський Червоний Хрест, в Румунії — румунський Червоний Хрест і тому подібне. Ми постійно обмінюємось інформацією з партнерами, ми адвокатуємо потреби наших громадян.
Національний комітет проводить дуже багато зустрічей на міжнародному рівні задля подальшої підтримки України. У світі він викликаний, на жаль, трагічними подіями в нашій країні. Міжнародна діяльність Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ) є частиною зусиль української держави задля полегшення стану її громадян. Ми щоденно працюємо над цим у своєму форматі, а це, нагадаю — 192 країни світу. Ми майже в 5 разів «виросли» з точки зору кількості співробітників та волонтерів, кількості фінансування. Завдяки партнерам збільшився спектр послуг, які ми надаємо. Це, зрозуміло, відбулось через розширення спектра потреб населення. Наприклад, зараз ми будуємо тимчасове житло, відновлюємо лінії електропередач тощо. Така діяльність не зовсім притаманна Червоному Хресту, тому ми адвокатуємо ці активності на міжнародному рівні. У складних умовах російсько-української війни, коли ворог не дотримується вимог міжнародного права, рівень очікувань допомоги від Червоного Хреста залишається високим. Партнери почали приділяти більше уваги якості нашої роботи, тому відповідно зріс і рівень комунікації та відкритості нашої організації.
— Якими завдяки міжнародній співпраці ТЧХУ світ побачив у 2022 році нашу країну та героїчний спротив українського народу державі-агресору?
— Війна в Україні — це унікальна війна за своїми масштабами та рівнем жорстокості з боку російського агресора. Але Україна — це також унікальна розвинута країна, яка має рівень діджиталізації чи не найвищий у світі. Багато наших партнерів дивуються цьому. Попри важкі перший, другий та третій тижні війни ми залишались з інтернетом, банківською системою, урядом, що працюють, тощо. Під час першої фази надання населенню найбільш потрібних, необхідних речей усі складові системи гуманітарної підтримки працювали чітко. Зараз ми розпочинаємо другу фазу — відбудову країни. Ми обов’язково маємо переходити до відбудови критичної інфраструктури, до будівництва, до реструктуризації, до підтримки населення в напрямку його соціально-економічного розвитку. Як і до початку широкомасштабної російської агресії, ми в організації разом з міжнародними партнерами плануємо нашу діяльність наперед. У Національному комітеті Червоного Хреста України впевнені, що невдовзі вся країна перейде від режиму реагування на гуманітарні виклики до режиму сталої відбудови та подальшого розвитку Батьківщини.
-
- Фото: Червоний Хрест України
-
- Фото Олександри Щеки
-
- Фото Олега Легенького
Фото Дмитра Юрченка та Червоного Хреста України
